Певний час була поширена думка про те, що реакція гемоконцентрації відображає збільшення кількості еритроцитів за рахунок тих, що надходять із селезінки у кров для полегшення транспорту кисню. Ця думка грунтувалася на тому, що багато тварин можуть збільшувати кількість циркулюючих еритроцитів, використовуючи ті, що містяться у селезінці. Припускалося, що організм людини здатний робити те саме. У 50-60-ті роки XX ст. ця точка зору була піддана сумнівам, оскільки наявні обмежені дані показували, що селезінка людини не виконує подібної функції. Нині відомо, що селезінка може містити до 50 мл концентрованих еритроцитів. Флемм та співавтори, використовуючи метод радіонуклідів, виявили поступове зменшення загального об'єму крові у селезінці при збільшенні інтенсивності фізичного навантаження. Підвищення гематокриту супроводжувалося зниженням об'єму крові у селезінці. Подальші дослідження підтвердили ці результати. Роль селезінки під час фізичного навантаження поки ще не визначена.
pH крові. Навантаження середньо-високої інтенсивності можуть викликати значні зміни рР крові. Нейтральний (проміжний) pH дорівнює 7,0; лужний, або основний – понад 7,0; кислотний – менше 7,0. У спокої pH артеріальної крові залишається постійним на рівні 7,4 – трохи лужний.
До рівня інтенсивності 50,0 % максимальної аеробної здатності зміни pH незначні. Якщо інтенсивність перевищує 50,0 %, то pH знижується, оскільки кров стає більш кислотною. Зниження відбувається спочатку поступово, потім прискорюється по мірі наближення організму до стану надзвичайного стомлення. Показники pH крові 7,0 і нижче спостерігали після максимальних навантажень спринтерського типу. pH в активному м'язі може знижуватися навіть нижче рівня 6,5.
Зниження pH крові зумовлене головним чином зрослим анаеробним метаболізмом і відповідає підвищеній концентрації лактату у крові при збільшенні інтенсивності фізичного навантаження.
Об'єм плазми. З початком м'язової діяльності майже миттєво спостерігається перехід плазми крові у інтерстиціапьний простір. Мабуть, це зумовлено двома чинниками. Підвищення тиску крові викликає збільшення гідростатичного тиску у капілярах. Тому збільшення тиску крові виштовхує рідину із судин (кпіляра) у міжклітинний простір. Окрім того, внаслідок акумуляції продуктів розпаду в активному м'язі збільшується внутрішньом'язовий осмотичний тиск, притягуючи рідину до м'яза.
Тривале фізичне навантаження може викликати зниження об'єму плазми на 10,0-20,0 % і більше. Подібне (15,0-20,0 %) зменшення об'єму плазми спостерігали при виснажливому навантажені тривалістю 1 хв. При силових тренуваннях зниження об'єму плазми пропорційне інтенсивності зусилля; при інтенсивності роботи 40,0 % одного максимального повторення об'єм плазми знижується на 7,7 %, при інтенсивності 70,0 % – на 13,9 %.
Якщо інтенсивність навантаження або чинники навколишнього середовища викликають потіння, то можна очікувати додаткових втрат об'єму плазми. Головне джерело рідини для утворення поту є інтерстиціальна рідина (проміжна), кількість котрої зменшується по мірі тривалості процесу потіння.
Це викликає збільшення осмотичного тиску в інтерстиціальному просторі, внаслідок чого у тканини виділяється ще більше плазми. Об'єм внутрішньоклітинної рідини неможливо безпосередньо і точно виміряти, однак, на думку фахівців, ця рідина також виділяється (втрачається) з внутрішньоклітинного простору і навіть з еритроцитів, котрі можуть стискуватися в об'ємі.
Очевидно, зменшення об'єму плазми негативно впливає на м'язову діяльність. При тривалій фізичній активності, коли певну проблему являє перегрівання організму, необхідно знижувати загальний кровоток в активних тканинах, щоб забезпечити надходження більшої кількості крові до поверхні шкіри і, таким чином, знизити температуру тіла. Зменшений об'єм плазми також збільшує в'язкість крові, що може перешкоджати кровотоку і, тим самим, обмежувати транспорт кисню, особливо якщо показник гематокриту перевищує 60,0 %.
При навантаженні, що триває кілька хвилин, зміни кількості рідини, а також терморегуляція практично не справляють ніякого впливу, однак при збільшенні тривалості навантаження їх значення для забезпечення ефективної діяльності підвищується. Для футболістів або марафонців ці процеси важливі не тільки для успішного виступу, але й для виживання. Смертельні випадки внаслідок зневоднення та перегрівання організму не така вже рідкість під час або внаслідок змагань з різних видів спорту.
Гемоконцентрація виникає при зниженні об'єму плазми. Це означає, що кількість рідинної частини крові зменшується, а клітинна та білкова фракції становлять більшу частину загального об'єму крові, тому їх концентрація у крові підвищується. Така гемоконцентрація значно збільшує вміст еритроцитів – на 20,0-25,0 %. Гематокрит зростає з 40,0 до 50,0 %. Разом з тим загальна кількість еритроцитів, мабуть, значно не змінюється.
Певний час була поширена думка про те, що реакція гемоконцентрації відображає збільшення кількості еритроцитів за рахунок тих, що надходять із селезінки у кров для полегшення транспорту кисню. Ця думка грунтувалася на тому, що багато тварин можуть збільшувати кількість циркулюючих еритроцитів, використовуючи ті, що містяться у селезінці. Припускалося, що організм людини здатний робити те саме. У 50-60-ті роки XX ст. ця точка зору була піддана сумнівам, оскільки наявні обмежені дані показували, що селезінка людини не виконує подібної функції. Нині відомо, що селезінка може містити до 50 мл концентрованих еритроцитів. Флемм та співавтори, використовуючи метод радіонуклідів, виявили поступове зменшення загального об'му крові у селезінці при збільшенні інтенсивності фізичного навантаження. Підвищення гематокриту супроводжувалося зниженням об'єму крові у селезінці. Подальші дослідження підтвердили ці результати. Роль селезінки під час фізичного навантаження поки ще не визначена.
pH крові. Навантаження середньо-високої інтенсивності можуть викликати значні зміни рH крові. Нейтральний (проміжний) pH дорівнює 7,0; лужний, або основний – понад 7,0; кислотний – менше 7,0. У спокої pH артеріальної крові залишається постійним на рівні 7,4 – трохи лужний.
До рівня інтенсивності 50 % максимальної аеробної здатності зміни pH незначні. Якщо інтенсивність перевищує 50,0 %, то pH знижується, оскільки кров стає більш кислотною. Зниження відбувається спочатку поступово, потім прискорюється по мірі наближення організму до стану надзвичайного стомлення. Показники pH крові 7,0 і нижче спостерігали після максимальних навантажень спринтерського типу. pH в активному м'язі може знижуватися навіть нижче рівня 6,5.
Зниження pH крові зумовлене головним чином зрослим анаеробним метаболізмом і відповідає підвищеній концентрації лактату у крові при збільшенні інтенсивності фізичного навантаження.
Дихальна система та її функції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура та функції серцево-судинної системи“ на сторінці 4. Приємного читання.
