В дослідженнях вчених, які проводились на початку 70-х років минулого століття, були отримані результати, подібні з даними Фідлера початку 50-х років. Однак додатково була виявлена ситуаційна природа лідерства.
Під час дослідження малих груп здебільшого виявляється, що зі зміною завдання діяльності здебільшого змінюється і лідер. Отже, лідерство залежить від завдання і передається лише у подібних ситуаціях. Зазвичай вважають, що лідером стає той член групи, який, на думку групи, допомагає досягненню спільної мети. Оскільки різні види діяльності, завдання передбачають досягнення різної мети, то навіть за невеликої зміни завдання група здебільшого починає визнавати лідером будь-кого іншого.
В нашому дослідженні приймали участь три групи:
• а) добре знайомі між собою студенти цілісної соціальної групи;
• б) нові члени групи студентів на чолі зі старостою групи;
• в) члени групи, раніше не знайомі один з одним (спортсмени- першокурсники).
Групам було визначене завдання пройти лабіринт довжиною 20 м із зав'язаними очима, тримаючись за поручні, розміщені по ходу руху на висоті поясу. Членам третьої групи не дозволялось спілкуватися один з одним у перервах між спробами.
Передбачалось, що кращий результат покажуть члени команди „Б”. Однак наша гіпотеза під час аналізу отриманих результатів не підтвердилась. Гірше за все діяла група „А”, краще група „В”. Результати дослідження свідчать, що однією із причин виявлених відмінностей є часткова природа лідерства в кожній групі.
Коли група „В”, розпочала взаємодіяти після того, як кожен з них виконав тренувальну спробу пройти лабіринт, спортсмени швидко дізнались, хто виконав завдання краще усіх (кожному повідомили його результати), і той одразу ж став лідером. Він запропонував, як краще подолати лабіринт, як триматися за поручні і пересуватися, і зробив спробу (за допомогою інших членів групи) намалювати на дошці найбільш складні переходи в лабіринті.
З іншої сторони, в групах „А” і „Б”, не інтересувалися результатами випробовування. Вони одразу ж стали обговорювати ситуацію, що виникла, разом з лідером – старостою групи. їх спілкування теж було спрямовано на вирішення запропонованого завдання. Інтересно ще й те, що лише інколи після марних спроб розібратися у складних переходах лабіринту вони почали з'ясовувати, хто ж краше вирішив це завдання. Коли ж у такій групі виявилось, що старости результат був не кращий інших, до нього продовжували відноситись як до лідера (він тримав крейду, користувався дошкою, спрямовував хід дискусії), а він, у свою чергу, не збирався знімати із себе повноваження лідера. В результаті його пропозиції і помилкові способи вирішення завдання продовжували одговорювати, невдоволеність у групі зростала.
В групі „В”* лідера вибрали, враховуючи вирішення визначеного завдання, а результативність постійно підвищувалась. У цій групі лідер пропонував ефективні способи проходження лабіринту. В результаті покращились і показники інших членів групи і, таким чином, суттєво зменшувався загальний час вирішення завдання.
В групі „Б” лідер уже був призначений деканатом, і студенти не змогли в новій ситуації вибрати нового лідера. Тому їх діяльність нагадує виступ спортивної команди, в якій лідера призначили помилково, тобто не за його здатність організовувати взаємодію гравців і внести максимальний вклад для досягнення успіху.
Лідер може вирішувати різні завдання лише в тому випадку, якщо вони подібні за структурою і пред'являють однакові або дуже подібні вимоги як до членів групи, так і до самих лідерів.
Сприйняття студентами студента-лідера як лідера
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ситуаційна природа лідерства“ на сторінці 1. Приємного читання.
