Функціональна активність передбачає оптимальну кількість рухів в режимі дня, які включають діяльність усіх органів і систем організму людини. Доведено, що до 70 років мускулатура людини, яка веде малорухливий спосіб життя, може зменшитися в об'ємі на 40,0 %. Особливо страждають м'язи, які забезпечують збереження постави, що робить людину сутулою, а інколи і змінює її зовнішність. Значно атрофуються і деякі органи і тканини, майже удвічі зменшується печінка. Недолік у русі може сприяти розвитку ожиріння.
Від атрофії страждає і нервова тканина, мозок. Це, зокрема, пов'язано із недостатньою функціональною активністю літніх людей. У них відбуваються атрофічні явища у корі великих півкуль, що супроводжується і функціональними порушеннями.
Явища передчасної атрофії викликані перш за все зниженням рухової активності, відсутності функціонального навантаження. Тканини працюючого і стомленого організму швидко поглинають із крові необхідний йому кисень, поживні речовини і солі, компенсуючи тим самим витрачені пластичні матеріали і енергію. Якщо навантаження були оптимальними, то організм не обмежиться після закінчення роботи відновленням фізіологічних процесів до вихідного рівня, у ньому відбуваються процеси надвідновлення. Надвідновлення відбувається на вершині циклу самовідновлення, у фазі екзальтації. Фаза екзальтації виникає після періоду відновлення і характеризується подальшим удосконаленням структури і функції працюючого органу. У цей період органи і увесь організм в цілому у змозі працювати інтенсивніше більш тривалий час. Виявлено, що у фазі екзальтації у м'язах міститься більше, ніж раніше, глікогену, білкових та інших речовин. М'язи накопичують більше, ніж до роботи, важливого енергетичного з'єднання – аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).
Якщо робоче збуджуюче навантаження через певний період не повторюється, то фаза підвищеної працездатності поступово минає, характерні для неї процеси надвідновлення повністю призупиняються. Інша справа, якщо функціональне навантаження повторюється систематично. Через деякий час підвищений рівень вироблення пластичних матеріалів, засвоєний у фазі екзальтації, стає постійним і вихідним для подальшого росту працездатності. Орган, який тренується, збільшує свою масу і досягає більш високого структурного і функціонального удосконалення. Оновлена тканина краще пристосовується до нових зовнішніх подразників. Тканина, орган, цілісний організм адекватно реагує на будь-які зміни зовнішнього середовища, пристосовуються до них швидше і з меншими затратами енергії, повільніше і менш глибоко стомлюються. Тільки тренування, постійне і не зменшуючись в обсязі, разом із збалансованим харчуванням обумовлює самооновлення і удосконалення, забезпечує єдність процесів засвоєння і розпаду – оптимальний рівень обміну речовин.
До погіршення функціональної діяльності життєво важливих внутрішніх органів призводить не тільки повна, але і часткова нерухомість (П. Гордієнко). Дослідження проводилося на кролику. На задню лапку кролика була накладена щільна гіпсова пов'язка. Від подібного виключення м'язових груп у кроля страждали печінка, нирки, селезінка і навіть серце. Необхідно відзначити, що кролик не міг згинати лише одну лапку. Але і цього виявилося достатнім, щоб через 120 діб серце кролика зменшилося майже удвічі.
Експеримент П. Гордієнка, та й інші дослідження, свідчать про негативний вплив гіподинамії (зниження рухової активності) на серцево-судинну систему будь-якого живого організму, у тому числі і людини. Від недостатнього фізичного навантаження серце людини слабшає, погіршується функція судинної регуляції. Одночасно серцево-судинна система гірше пристосовується до фізичної роботи, до змін положення тіла у просторі.
Гіподинамія призводить до того, що в умовах функціонального навантаження знижується постачання киснем серцевого м'яза – міокарду. В нормі підвищена потреба серцевого м'яза у кисні компенсується швидким розширенням коронарних судин. Якщо ж ці судини до цього функціонально не підготовлені, то навіть помірне навантаження виявляється неможливим для м'яза серця, погано забезпеченого киснем. Тому для нетренованої людини небезпечні не тільки значні фізичні навантаження, але й емоційне напруження (стрес). Будь-яка несприятлива ситуація, що вимагає підвищення активності серця, загрожує для нетренованої людини порушенням обміну речовин в його серцевому м'язі. Враховувати це особливо важливо: причиною інфарктів міокарду у 70,0-80,0 % випадків – незахищеність нетренованого серця при дії емоційних та інших функціональних навантажень.
І накінець, гіподинамія негативно впливає і на функції нервової системи, зокрема кори великих півкуль головного мозку.
Центральна нервова система (ЦНС), надсилаючи по руховим волокнам нервові імпульси до м'язів і внутрішніх органів, викликає їхню активність. У свою чергу, збудження рецепторів, розміщених у цих органах і тканинах викликає потік чутливих імпульсів, спрямованих у різні відділи центральної нервової системи, в тому числі і у кору великих півкуль. Таким чином, центральна нервова система, мобілізуючи м'язові скорочення, у свою чергу, під впливом імпульсів, що надходять від м'язів і внутрішніх органів, удосконалюють свою функцію. Значно знижена на тривалий час м'язова активність різко обмежує потік чутливих імпульсів, що надходять до центральної нервової системи і рефлекторно впливають на регуляторні і, зокрема, трофічні процеси в органах і тканинах. За відсутності таких збудливих імпульсів знижується функціональний рівень як центральної нервової системи, так і периферичних органів. Тому фізична активність сприятливо відображається на ЦНС, заставляючи працювати нервові центри, включаючи процеси самовідновлення і цим сприяючу удосконаленню ЦНС.
Структура та функції серцево-судинної системи
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функціональна активність та її вплив на внутрішні органи і системи людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
