План
• 1. Діяльність спортивного клубу вищого навчального закладу.
• 2. Обов'язки громадського спортивного активу.
• 3. Спрямованість використання засобів фізичної культури і спорту.
• 4. Планування і організаційні форми.
Питання для самостійної роботи.
Діяльність спортивного клубу вищого навчального закладу
Впродовж усього періоду існування держави Україна (з 1991 р.) особлива увага приділяється розвитку фізичного виховання і спорту як запоруці формування здоров'я нації. Ця робота здійснюється,
зокрема, у напрямі розвитку студентського спорту високого рівня і фізкультурної та оздоровчої роботи у вищих навчальних закладах.
Сучасна орієнтація на творче засвоєння фізичної культури майбутнім фахівцем потребує впорядкованої системи впливу на його інтелектуальну, емоційно-вольову і практичну діяльність. Це дає змогу говорити про фізичне виховання як важливий засіб формування особистості, громадянина і майбутнього фахівця, цілеспрямований педагогічний процес, залучення студентської молоді до цінностей загальнолюдської фізичної культури та відродження національних традицій. Поліпшення якості занять із фізичного виховання дає можливість уникнути значних фінансових витрат, пов'язаних із забезпеченням здоров'я людини та її безпеки. Сьогодні за статистикою лише 10,0 % населення України, від 16 років, регулярно займаються спортом, 10,0 % – епізодично. Фізична пасивність характерна для більшості людей працездатного та похилого віку (відповідно 84,0-86,0 % та 95,0-97,0 %). Україна значно поступається середньоєвропейським показникам (майже кожен другий європеєць долучається до занять спортом, так, наприклад, у Фінляндії – 82,0 %, Швеції – 70,0 %, Великій Британії – 66,0 % населення). Аналіз стану здоров'я студентської молоді свідчить, що майже 90,0 % з них мають відхилення у стані здоров'я, близько 50,0 % – незадовільну фізичну підготовленість. Тільки протягом останніх років майже на 40,0 % збільшилась кількість студентської молоді, віднесеної за станом здоров *я до спеціальної медичної групи.
Однією з проблем організації спортивної роботи є те, що спортивні споруди, що ще залишились, забезпечують своє існування за рахунок оренди та надання платних послуг. При цьому керівництво вищих навчальних закладів не дотримується рекомендацій міністерства освіти і науки України щодо необхідності використання отриманих коштів за цільовим призначенням: на розвиток фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, придбання сучасного спортивного інвентарю, обладнання тощо. Часто приймаються рішення про скорочення обов'язкових занять протягом тижня та щодо кількості курсів, на яких ці заняття проводяться. Як наслідок, відбувається зменшення навчального навантаження на кафедрах і відповідно скорочується чисельність кадрового складу. Скорочення викладачів кафедр призводить до зменшення видів спортивних спеціалізацій у вищих навчальних закладах, обмежує вибір студентами засобів фізичного виховання для навчання та участі в спортивних заходах, які б відповідали їх запитам, інтересам, стану здоров'я, фізичній і технічній підготовленості, спортивній кваліфікації. Отже, зменшується і так обмежений обсяг рухової активності студентів, що становить передумову розвитку різних захворювань. Орієнтація на самостійну роботу за рахунок аудиторної роботи не є сьогодні прийнятою для фізкультурних дисциплін, оскільки розвитку фізичних якостей та формування рухових навичок можливо досягнути тільки шляхом систематичних занять на відповідних спортивних спорудах, а зробити це без викладача або інструктора не можна. Основними принципами, що необхідно покласти в основу розвитку фізичного виховання, враховуючи специфіку навчальної роботи та побуту студентів, повинні стати доступність та гнучка варіативність. Моніторинг, завдяки якому можна визначити, чим хоче займатися студент, виявити його бажання і запропонувати заняття в групах за інтересами; впровадження на перших курсах першої лекції про здоров'я молоді, проведення студентських конференцій (наприклад за підсумками медичного огляду) допоможуть залучати їх до активних занять до 60,0-65,0 % студентів, а це вже великий колектив, який буде впливати на решту студентів.
У зв'язку із входженням національної освіти в Європейський освітній простір, згідно з вимогами Болонської декларації, керівникам вищих навчальних закладів запропоновано створити в кожному ВНЗ не менше як один спортивний клуб для того, щоб довести кількість студентів, які займаються в спортивних секціях, до 50,0 % від загального контингенту. Зважаючи на збільшення останніми роками кількості студентів, які за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи, кафедрам фізичного виховання та спортивним клубам треба передбачити організацію самостійних занять фізичними вправами і спортом з метою компенсації рухової активності цієї категорії студентів. Ґрунтуючись на узагальнені досвіду іноземних ВНЗ щодо розв'язання проблеми фінансування фізичного виховання студентської молоді можна рекомендувати створення фондів для підтримки спортивних клубів та залучення до їхнього поповнення роботодавців, зацікавлених в одержанні фахівців, які мають гарне здоров'я, високу дієздатність та професійне довголіття.
Прагнучи переосмислити систему фізичного виховання у вищих навчальних закладах з метою перенесення акцентів на підвищення фізичної культури через отримання освітніх знань, що неодмінно відіб'ється на загальнолюдській культурі населення і показниках культури суспільства, доцільно: розглядати фізичне виховання як основний засіб соціально-гуманітарної підготовки студентів та формування соціальних компетенцій; формувати, насамперед, культуру здоров'я; навчати фізичній рекреації як умові високої працездатності; всіляко сприяти зміцненню спортивної бази навчальних закладів з метою поступового переходу до охоплення клубною системою занять всіх студентів; використовувати спортивні змагання як засіб підвищення зацікавленості у систематичних заняттях фізичними вправами й спортом; сприяти створенню спортивних клубів у вищих навчальних закладах і участі їх команд у змаганнях усіх рівнів для піднесення престижу ВНЗ і його популяризації в Україні і за її межами.
Здоров'я – суспільне багатство, „казенне майно”, як говорив В.ІЛенін, але берегти його зобов'язаний кожен індивідуально.
Розумний спосіб життя, відмова від усього, що руйнує організм, перш за все, алкоголю і паління, і на цій основі щоденне, систематичне тренування – ось що вирішує проблему.
Надіятися тільки на допомогу лікарів, разом з тим як і скаржитися на недосконалість нашого організму чи на „пагубні наслідки” науково-технічної революції, нерозумно і безперспективно. Природа у хворобах нашого серця зовсім не винна. НТР зовсім не позбавляє людини фізичної активності, а, навпаки, надає їй можливість робити це у цілеспрямованій і концентрованій формі – у формі фізичної культури. Сама людина – зокрема відносно свого серця – є господарем положення: вона може зробити його здоровим і сильним, а може, навпаки, ослабити і зруйнувати його.
Масова фізкультурно-оздоровча та спортивна робота є важливою формою фізичного виховання студентів, складовою частиною усієї виховної і культурно-масової роботи, що проводиться у вищому навчальному закладі.
Практичну і методичну допомогу спортивному клубу надає кафедра фізичного виховання. Профспілкова організація приймає активну участь в організації і проведенні масових оздоровчих, фізкультурно-спортивних заходів.
Спортивний клуб є громадською організацією, його робота проводиться на основі широкої творчої ініціативи, демократії, колегіальності керівництва і вибірності керівних органів, звітності їх перед членами спортивного клубу. Основою діяльності спортивного клубу є широка самодіяльність, самоуправління і самообслуговування його членів із залученням до роботи студентського спортивного активу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 6. Масова оздоровча фізкультурна і спортивна робота – одна із форм фізичного виховання студентів“ на сторінці 1. Приємного читання.
