Студент-спортсмен зможе досягти успіху у стресових ситуаціях тільки у тому випадку, якщо зуміє ефективно керувати своїм емоційним станом. Наприклад, доведено, що українські студенти-футболісти відрізняються більш високою емоційною стійкістю, ніж звичайні студенти того ж університету.
А. Р. Гринь (1986), дослідивши 235 студентів-спортсменів і не спортсменів, виявив, що для спортсменів характерна більш сприятлива особистісна адаптація.
Разом з тим залежність між емоційною стійкістю і спортивним результатом складніше, ніж можна було б це уявити виходячи із вище наведеного. Як приклад можуть слугувати відмінності між спортсменами різних спеціалізацій. Так, В. М. Платонов (1989) виявив, що у плавців невротичність нижча, ніж у представників видів спорту, де є безпосередній фізичний контакт із суперником. За даними Г. М. Арзютова (2009), який використовував проектні тести, виявилось, що борці можуть досить добре керувати своїми емоціями.
Оцінка емоційної стійкості являє собою досить складну проблему. Заключения про рівень емоційної стійкості студента- спортсмена і студента-неспортсмена за результатами тестування може не тільки бути невірогідним, але й нанести значну шкоду самому студенті, його відношенням з куратором і одногрупниками. Однак, якщо багато хто із студентів не настільки емоційно стійкі, як хотілося б, у них більш ніж досить виражені такі якості, як твердість характеру, потреба у досягненні та інші, що забезпечує їм необхідний оптимальний психічний стан під час навчання і занять спортом.
Більш того, можна передбачити, що у спортсмені вищих розрядів емоційні проблеми або знаходяться під ефективним контролем, або вони у особистісному лані надзвичайно емоційно стійкі. Це у певній мірі і зрозуміло: менш стійкі ще раніше відсіялись.
На думку багатьох дослідників, індивід з чіткою „силою Я” відрізняється зрілістю, твердістю, настирливістю, спокійністю, почуттям реальності при вирішенні проблем і незначним рівнем так званої „невротичної стомленості”.
З іншого боку, менше емоційно стійкі студенти характеризуються схильністю до невротизму, непостійністю, неспроможністю витримувати фрустрації. Він ухиляється від прийняття рішень і діє, зазвичай, імпульсивно. Більш того, нестійкі студенти здебільшого відчувають стомлення навіть за відсутності значних фізичних навантажень. Подібний „синдром зусиль” здебільшого спостерігається у надзвичайно невротичних представників.
Важко точно визначити величину додаткових емоційних затрат, необхідних з боку куратора групи, викладача фізичного виховання для ефективної роботи з емоційно нестійкими студентами. Але якщо вони володіють незвичайними фізичними даними, то допомога викладача з фізичного виховання або тренера (якщо це стосується студента-спортсмена) у вирішенні їх психологічних проблем надасть не тільки користь цим студентам, але й буде сприяти досягнення ними добрих результатів як у навчанні, так і спорті.
Навпаки, відсутність подібної допомоги може прискорити наступу емоційного зриву, особливо по мірі підвищення стресорності відповідальних періодів студентського життя (екзаменаційна сесія. Відповідальні спортивні змагання тощо).
Студентам з подібними порушеннями повинна бути надана професійна консультативна допомога психолога, психотерапевта, оскільки їх проблеми можуть носити достатньо серйозний характер. Слідкувати за своєчасністю такої допомоги, на наш погляд, повинен куратор та староста групи.
Екстраверсія та інтроверсія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Емоційна стійкість та самоконтроль“ на сторінці 1. Приємного читання.
