Парасимпатична система є частиною вегетативної нервової системи. Вона впливає на серце людини через блукаючий нерв (X черепний нерв). У спокої домінує вплив парасимпатичної системи у вигляді вагусного тонусу. Блукаючий нерв виявляє на серце пригнічувальну дію, уповільнюючи провідність імпульсу і відповідно знижуючи частоту серцевих скорочень. Максимальна вагусна стимуляція може знизити частоту серцевих скорочень на 20-30 уд/хв аж до його зупинки у діастолі. Окрім того, блукаючий нерв зменшує силу скорочень серця.
Симпатична нервова система – це друга частина вегетативної нервової системи. Вона справляє протилежну дію. Сисмпатична стимуляція збільшує швидкість провідності імпульсу і відповідно частоту серцевих скорочень. Максимальна симпатична стимуляція може збільшити ЧСС до 250 і більше уд/хв. Симпатична система домінує під час фізичних або емоційних стресів, коли значно підвищуються обмінні потреби організму. Після усунення стресу знову домінує парасимпатична система.
Ендокринна система справляє вплив за допомогою гормонів, що виділяє мозкова речовина надпиркових залоз – норадренапіну та адреналіну. Ці гормони відомі ще як катехоламіни. Вони стимулюють серце, прискорюючи ЧСС. Загалом виділення цих гормонів „запускається” симпатичною стимуляцією у період стресу.
Нормальна ЧСС у спокої коливається у межах 85-60 уд/хв і менше. Тривалі тренування на розвиток загальної витривалості від кількох місяців до кількох років можуть зменшити ЧСС у спокої до 35 уд/хв і менше. У бігунів на довгі дистанції світового класу спостерігається ЧСС до 28 уд/хв. Припускають, що зниження ЧСС є наслідком посилення парасимпатичної стимуляції (вагусний тонус), у той час як послаблення симпатичної активності, вочевидь, відіграє у цьому більш скромну роль.
Аритмії серця. Порушення нормальної діяльності серця можуть приз- вести до розладу ритму серцевих скорочень – аритмії. Ступінь серйозності таких розладів неодинаковий. Брадикардія та тахикардія – це два типи змінення ритму серця. Брадикардія – сповільнення ЧСС. При цьому розладі ЧСС у спокої не перевищує 60 уд/хв. Тахикардія – ''швидке серце,,. При тахікардії ЧСС у спокої перевищує 100 уд/хв. Зазвичай, при цих розладах змінюється і сину совий ритм. Серце може функціонувати нормально, аномальним є лише його ритм. Однак це не може вплинути на кровообіг.
Разом з тим такої тахікардії, яка спостерігається після інтенсивних спортивних навантажень, не спостерігається навіть у клініках важких серцевих захворювань. У спортсменів безпосередньо після фізичного навантаження електрокардіографічно за допомогою телеметричної апаратури протягом декількох секунд реєструвалася ЧСС на рівні 300 уд/хв. Подібний факт спостерігали німецькі вчені- медики у 22-річного бігуна високого класу на дистанції 5000 м. Так, під час тренувань і на змаганнях у бігуна повторювалися болі у серці і сильна слабкість, внаслідок чого спортсмен зійшов з дистанції; через 1 хв пульс раптом уповільнився, болі і слабкість зникли і він зміг продовжити біг.
Інший випадок спостерігали англійські вчені. У юнака 19 років, який досяг високих результатів у спринті та стрибках із шестом, прискіпливе медичне обстеження, включаючи ЕКГ, не виявило ніяких відхилень від норми. Під час тестів на велоергометрі з максимальним навантаженням (визначння макстмального споживання кисню) у спортсмена протягом 1-ї хв після завершення вправ виникла пероксизмальна суправентрикулярна тахікардія (ЧСС – 400-500 уд/хв), яка швидко спонтанно припинилась. Це спостереження свідчить, що навіть у здорових, добре тренованих осіб під час тестів з фізичного навантаження або одразу ж після них можна передбачати важкі розлади серцевого ритму.
Симптоми обох видів аритмії – це відчуття утоми, запаморочення, непритомність.
Існують ще й інші види аритмії. Наприклад, досить часто спостерігаються передчасні скорочення шлуночків, котрі викликають відчуття випадіння або додаткового скорочення серця. Вони є результатом дії імпульсів, що виникають за межами СА вузла. Тріпотіння передсердь, при якому передсердя скорочуються з частотою 200-400 уд/хв, а також мерехтіння передсердь, коли вони скорочуються швидко і некоординовано – це серйозніші види аритмії, за яких передсердя перекачують зовсім небагато (або зовсім не перекачують) крові. Шлуночкова пароксизмапьна тахікардія, тобто три і більше послідовних передчасних скорочень шлуночків являє собою дуже серйозну форму аритмії, що може призвести до мерехтіння шлуночків, при якому скорочення тканини шлуночків не координується. Коли це трапляється, серце не може перекачувати кров. Мерехтіння шлуночків є причиною більшості летальних випадків у хворих на серце. Щоб хворого спасти, необхідно протягом кількох хвилин викликати шок серця за допомогою дефіблятора, щоб повернути йому нормальний ритм.
У спортсменів високого класу, котрі займаються видами спорту, що потребують прояву витривалості, зазвичай спостерігається низька ЧСС у спокої – це сприятлива адаптація внаслідок тренувальних навантажень. Під час м'язової діяльності ЧСС, природно, збільшується, щоб забезпечити підвищені потреби організму, зумовлені напруженням сил. Ці два види адаптації не слід змішувати з брадикардією чи тахікардією – аномальними зміненнями ЧСС у спокої, котрі зазвичай свідчать про патологічні порушення.
Термінологія серцевої функції. Для розуміння роботи, що виконує серце під час м'язової діяльності важливими є такі поняття:
• серцевий цикл,
• систолічний об'єм крові (ударний об'єм),
• фракція викиду,
• серцевий викид (Q) – хвилинний об'єм кровообігу.
Серцевий цикл з погляду механіки включає розслаблення (діастола) та скорочення (систола) усіх чотирьох камер серця. Під час діастоли камери наповнюються кров'ю. Під час систоли вони скорочуються і викидають свій вміст. Фаза діастоли триваліша.
Систолічний об'єм крові. Під час систоли певна кількість крові викидається з лівого шлуночка. Це – систолічний об'єм крові, або об'єм крові, що викидається b серця за одне скорочення.
Фракція викиду. Кількість крові, що перекачується з лівого шлуночка з кожним скороченням, називається фракцією викиду. Фракція викиду зазвичай виражається у відсотках. У спокої вона становить 60,0 %. Таким чином, 60,0 % крові, що знаходиться у шлуночку наприкінці діастоли, викидається з наступним скороченням, а 40,0 % залишається.
Серцевий викид. Серцевий викид (Q) – це об'єм крові, що викидається шлуночками за 1 хв або добуток від множення ЧСС на систолічний об'єм крові. У більшості дорослих людей систолічний об'єм у спокої у положенні стоячи становить у середньому 60-80 мл крові.
Артеріальний тиск. Кров, проходячи по судинах, чинить на них тиск. Розглядаючи системний тиск крові, використовують термін „артеріальний тиск”. Його характеризують два показники: систолічний тиск та діастолічний тиск. Більш високий показник – систолічний тиск крові. Він відображає тиск у артерії і відповідає систолі шлуночків серця. Скорочення шлуночків проштовхує кров по артеріях із певною силою, що й обумовлює високий тиск на стінки артерії. Низький показник – це діастолічний тиск. Він відображає найнижчий тиск в артерії, відповідний діастолі шлуночків, коли м'яз серця розслаблений.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура та функції серцево-судинної системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
