М'язова діяльність залежить від доставки достатньої кількості кисню до м'язів та адекватного клітинного його споживання. Разом з тим внаслідок метаболічних процесів, що відбуваються в активних м'язах. Утворюється інший газ – діоксид вуглецю, котрий на відміну від кисню є токсичним. Для нормальної клітинної діяльності необхідний кисень; з підвищенням рівня діоксиду вуглецю нормальна діяльність порушується.
Дихальний апарат людини складається із легенів, що знаходяться у грудній порожнині; повітряних шляхів (порожнини носа, носоглотки, глотки, трахеї, бронхів); грудної клітки та дихальної мускулатури. Трахея у нижній своїй частині подяляється на два бронха, кожний із яких, входячи у легені, деревовидно розгалужується. Кінцеві найменші розгалуження бронхів (бронхіоли) переходять у закриті альвеолярні ходи, у стінках яких є велика кількість кульовидних випучувань – легеневих пухирців-мішечків (альвеол).
Кожна альвеола оточена густою сіткою кровеносних капілярів. Загальна площа усіх легеневих пухирців надзвичайно велика, вона у 50 разів більша поверхні шкіри людини і складає понад І 00 м2.
Легені розміщуються у герметично закритій порожнині грудної клітки. Вони покриті тонкою гладенькою оболонкою – плеврою, така ж оболонка вистеляє із середини порожнину грудної клітки. Щілина, утворена між цими двома листками плеври, називається плевральною порожниною. Тиск у плевральній порожнині завжди нижчий атмосферного на видиху на 3-4 мм рт.ст., при вдиху – на 7-9 мм рт.ст.
Дихальна та серцево-судинна системи утворюють ефективну систему транспорту кисню до тканин організму та виведення з них ліоксиду вуглецю. Система транспорту включає чотири окремих процеси:
• 1) зовнішнє дихання (газообмін між атмосферою та альвеолами);
• 2) дифузія газів в легенях – газообмін між газовою сумішю в легенях і кров'ю легеневих капілярів;
• 3) транспортування кисню та діоксину вуглецю з кров'ю;
• 4) тканеве дихання – споживання кисню тканинами для біологічного окислення у мітохондріях клітин і виділення діоксину вуглецю. Із практичних позицій розрізняють зовнішнє дихання (сукупність першого і другого етапу) і внутрішнє дихання.
Зовнішній ланцюг системи дихання виконує газообмінну і негазообмінну функції. Газообмінна функція заключається в обміні між газовою сумішю і кров'ю організма у дихальній зоні (сукупності альвеолярних ходів і мішечків, що несуть на собі альвеоли).
Легені в процесі дихання також виконують і негазообмінні функції:
• видільна – виведення із організму діоксину вуглецю, води, летючих речовин (ацетон, етанол, ефір, етілмеркаптан, оксид азоту);
• захисна – бар'єр між внутрішнім і зовнішнім середовищами (продуктування лізоцима, інтерферона, антитіл, імуноглобулінів, лактоферина; затримка і руйнування мікробів, жирових клітин, тромбоембол);
• інактивація біологічно активних речовин – поглинання і ферментативне розщеплення біологічно активних речовин в ендотелії капілярів легенів;
• продуктування біологічно активних речовин (гепарін, гістамін, простагландінів, тромбопластина тощо);
• терморегуляторна – участь у процесах терморегуляції шляхом вироблення великої кількості тепла.
Зовнішнє дихання здійснюється внаслідок зміни об'єму грудної клітки і пов'язаних з цим зміною об'єму легенів. Дихальні м'язи поділяються на інспіраторні і експіраторні. До інспіраторних м'язів, шо забезпечують вдих, відносяться діафрагма, зовнішні міжреберні і міжхрящові м'язи. За спокійного дихання зміни об'єму грудної клітки забезпечується зазвичай за рахунок скорочення діафрагми і переміщення її склепіння. У глибокому форсованому диханні приймають участь додаткові м'язи вдиху (трапецієвидні, передні зубчаті та грудинно-ключично-соскоподібні м'язи). До експіраторним м'язам відносяться внутрішні міжреберні м'язи і м'язи живота.
Надходження повітря до легенів відбувається за негативного внутрішньоплевральному тиску. Негативний тиск – величина, на яку тиск у плевральній щілині нижче атмосферного. Негативний тиск зазвичай створюється за рахунок еластичної тяги легенів.
Вентиляція легенів – газообмін між атмосферним повітрям і легенями. Об'єми вентиляції залежать від глибини вдиху і видиху. Розрізняють гіпервентиляцію (довільне підсилене дихання, не пов'язане із метаболічними потребами організму), і гіперноє (не довільне підсилене дихання у зв'язку з реальними потребами організму).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дихальна система та її функції“ на сторінці 1. Приємного читання.
