Більшість праць, присвячених лідерству, було опубліковано наприкінці 40-х років XX століття. В багатьох з них розглядалась групова взаємодія в бізнесі, промисловості і в урядових установах. Хоча це були розрізнені праці без будь-якого переконливого теоретичного підгрунтя, деякі уявлення про лідерство, лідерську поведінку і про те, як впливає взаємодія лідера і відомих до успіху чи неуспіху групи, було все-таки отримано.
Наприклад, показники інтелекту групи і лідера мало впливають на продуктивність і успішність діяльності групи. Більш того, розповсюджена думка про те, що певне поєднання особистісних якостей дозволяє передбачити ефективність лідерства, не підтверджується наявними експериментальними даними.
Лідери дійсно володіють, мабуть, певними фізичними якостями, яких не мають відомі (члени групи). Наприклад, лідери в спорті дещо вищі, агресивніші і сильніші, ніж звичайні спортсмени. Було також доведено, що лідерство скоріше залежить від випадку, ніж від визначених психологічних чи соціальних параметрів. Варто тільки індивіду у будь-чому проявити себе лідером, як на нього і в інших ситуаціях будуть дивитися як на лідера.
Для психологів і соціологів очевидно, що виявлення чинників, що впливають на формування керівників і лідерів, рано чи пізно призведе до створення складної моделі, в якій необхідно враховувати характер групи, її структуру, тип завдання, що стоять перед групою, ознаки влади лідера, а також можливі якості і кількість взаємодії між лідером і групою.
Фідлер зі своїми колегами визначили основні параметри, які необхідно враховувати при вивчені лідерства. Це орієнтація лідера на вирішення групою завдань чи орієнтація на характер міжособистісних відношень: авторитарний і демократичний стиль керівництва.
Найбільш характерним показником при визначені лідерства виявився результат опитування членів групи і лідерів, в якому оцінювався ступінь подібності між найменше і найбільше визнаються партнерами.
В результаті було виявлено, що лідер, орієнтований на завдання, тобто той, кого відносно мало інтересують міжособистісні відношення, діють краще за все у виключно сприятливих (коли його автократичну поведінку будуть терпіти), або в край несприятливих для нього ситуаціях. В проміжних ситуаціях здебільшого ефективне лідерство з „орієнтацією на людину”, тобто демократичне.
Однак виявилось, що жоден тип відношень в групі чи поведінки лідера неможна вважати найкращим. Лідери, які відносяться з повагою навіть до самих безкорисних членів групи і надають важливого значення вироблення добрих міжособистісних відношень, в деяких ситуаціях можуть бути більш ефективними, ніж лідери, які орієнтовані на певну діяльність. Такий тип терпимого керівника здійснює на групу терапевтичний ефект, тобто вплив, який може призвести до позитивних результатів в помірних стресових ситуаціях.
В цілому дані дослідження свідчать про те, що як у лідерів з орієнтацією на завдання, так і у лідерів з орієнтацією на міжособистісні відношення мають свої переваги і недоліки.
З іншої сторони, лідер, який орієнтується на студентів групи, не робить суттєвої різниці між найбільше і найменше бажаними партнерами. Навіть самі невмілі і байдужі, з його точки зору, заслуговують поваги. Він не буде, як лідер, орієнтований на завдання, підкреслювати і акцентувати недоліки в характері чи особистості членів групи, які вносять найменший вклад у вирішення групового завдання, і надмірно переживати, якщо не будуть досягнуті цілі групи, за виключенням випадків, коли невдачі не впливають на відношення в групі. В цілому ж обидва типи лідерства можуть призвести до бажаним і до небажаним наслідкам. Тут важливо відзначити, що показники, згідно яких Фіждлер і його колеги оцінювали орієнтацію лідерів на завдання або на відношення у групі, не співвідносились ними з будь-якими особистісними рисами, наприклад, з потребою у керівництві і з якостями інтелекту (табл. 2, 3).
Таблиця 2
Лідер, орієнтований на завдання
| Перевага | Недоліки |
| Найбільш ефективний, зусилля спрямовані головним чином на завдання. | Може підвищити рівень занепокоєння у деяких студентів групи. |
| Мало часу витрачає на міжособистісні спілкування. | В жертву доцільності приносить впевненість і спокій студентів групи. |
| Швидко розподіляє завдання в ситуаціях, що вимагають вирішення чітко сформульованих завдань. | Менше ефективний у помірних стресових ситуаціях, коли студенти групи можуть пориватися до спілкування. |
| Ефективний в ситуаціях, дуже привабливих для лідерства, тобто коли необхідний сильний вплив лідера, завдання очевидні, і в ситуаціях, надмірно несприятливих для лідера, • при незначному впливу лідера, неконструктивних завданнях або коли студенти групи виявляють непогодження, незадоволення. | Може невдало працювати з підлеглими, які відіграють важливу роль у діяльності, а також не задовольняє потреби інших у повторному лідерстві. |
Таблиця 3
Лідер, орієнтований на групу
| Перевага | Недоліки |
| Може знизити занепокоєння в ситуаціях, коли завдання не було вирішене. | Не надає значення успішному виконанню завдання. |
| Краще працює з особами, які не впевненні в собі. | Менше ефективний в екстремальних стресових ситуаціях або там, де лідер повинен володіти більшим впливом (владою). |
| Може діяти краще в ситуаціях, помірно сприятливих для лідерства, і коли студентами групи зазвичай необхідна більша свобода у прийнятті рішень. | Може викликати занепокоєння у студентів групи з відображеною орієнтацією на завдання. |
Ситуаційна природа лідерства
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика лідерства“ на сторінці 1. Приємного читання.
