За своїм характером фізичне виховання є процесом, спрямованим на підвищення або підтримування на певному заданому рівні функціональних спроможностей організму за рахунок певної системи впливу, тобто є керованим процесом. Тому за своєю сутністю фізичне виховання є процес управління адаптивним функціонуванням організму людини.
Фізичне виховання лише тоді може дати бажаного ефекту, якщо воно здійснюється за чітко визначеною системою, з ефективним визначенням засобів, методів, методичних прийомів та форм організації, точно відповідає меті і завданням суспільства в галузі фізичної культури і спорту.
Виникнення та розвиток системи фізичного виховання визначається за умови:
• заінтересованості суспільства,
• наявності правлячої ідеології,
• необхідного рівню розвитку матеріального виробництва.
В історії людства є приклади, коли деякі системи складалися самобутнім шляхом, поступово, шляхом випробування нового та відкидання усього, що не дало бажаних результатів у практичній діяльності. Багато систем фізичного виховання було складено групою людей під вимогою тих чи інших обставин або навіть окремими людьми (наприклад, система військово-фізичної підготовки запорізьких козаків, система Π. Ф. Лесгафта, ушу, айкідо й цілий ряд систем Японії, Кореї, Китаю, Індії тощо). А, також, ряд систем складалися державними органами (Давня Греція, Німецька, Швецька системи).
Причини виникнення і розвитку системи фізичного виховання поділяються на суб'єктивні та об'єктивні.
Суб'єктивні – подальший розвиток суспільної свідомості: внаслідок трудового досвіду людина за певний час змогла усвідомити ефект від фізичної підготовленості, тобто встановити причинний зв'язок між заздалегідь проведеною підготовкою і позитивними результатами праці.
Об'єктивні – необхідність працювати, виготовляти знаряддя праці, передавати від покоління до покоління накопичені трудові і військові вміння та навички.
Перші системи фізичного виховання виникли уже у докласовому суспільстві. Вони характеризувались, перш за все, тісними зв'язками з трудовою і військовою діяльністю людей (рибалка, полювання, воєнні дії різного характеру). Цим системам був притаманний утилітаризм при виборі засобів. В іграх і вправах люди відображали конкретні сцени полювання, бойових ситуацій або іншого виду діяльності. Разом з тим важливою особливістю систем фізичного виховання первісного суспільства була їх спільність. Фізичне виховання було правом і обов'язком кожного. У первинно- суспільному устрої чіткої системи фізичного виховання ще не було, лише створювалися її зачатки.
Коли у суспільстві з'явилися класи, система фізичного виховання почала набувати класового характеру. В ній відображувалися інтереси класів, і перш за все, пануючих класів.
Мета і завдання цього процесу обумовлюються потребами окремих особистостей, демографічних і соціальних груп та суспільства зокрема.
Мета фізичного виховання – задоволення потреб окремих людей і суспільства зокрема у формуванні всебічно духовно і фізично розвиненої людини, сприяючи підвищенню її життєдіяльності.
Завдання фізичного виховання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система фізичного виховання в Україні, її мета та завданий“ на сторінці 1. Приємного читання.
