У Законах України „Про фізичну культуру і спорт”, „Про вищу освіту” та „Про освіту” фізичне виховання студентів визначається як один із основоположних напрямів вищої гуманітарної освіти. Закон України „Про фізичну культуру і спорт”, зокрема визначає зміст фізичної культури студентів як самостійну сферу діяльності у соціокультурному просторі, виділяючи при цьому її освітні пріоритети.
Основа державного стандарту фізичного виховання у системі освіти – навчальні програми з фізичного виховання. Вони розробляються на підставі затверджених державних стандартів освіти різних рівнів підготовки та нормативних документів, які регламентують організацію навчально-виховного процесу у навчальних закладах, затверджуються Міністерством освіти і науки України як базові і визначають мінімальний рівень обов'язкової фізкультурної освіти, вмінь, навичок і рухового режиму студентів, який держава гарантує на усіх етапах навчання.
Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993 р.) визначено, що навчальна програма нормативної дисципліни – складова частина державного стандарту освіти. Базова програма з фізичного виховання для вищих навчальних закладів 1-II, Ill-І V рівнів акредитації є нормативною.
Фізична культура – невід'ємна частина загальної і спеціальної культури особистості сучасного фахівця, що становить фундамент його фізичного, духовного благополуччя й успіху у виробничій сфері діяльності. Вона служить якісною динамічною характеристикою рівня розвитку і реалізації можливостей людини, забезпечує біологічний потенціал її життєдіяльності, необхідний для гармонійного розвитку, прояву соціальної активності, творчої праці. Усе це обумовлює соціальний попит на оволодіння особистісною фізичною культурою на усіх етапах формування фахівця. Особливе значення має оволодіння фізичною культурою у вищих навчальних закладах, де закладається основа професійної підготовки.
Функції фізичної культури найповніше реалізуються через систему фізичного виховання.
Це обумовлює введення фізичного виховання до обов'язкових дисциплін вищих навчальних закладів, засвоєння яких проводиться за спеціальними програмами у межах суворо організованого навчального процесу і тільки під керівництвом викладачів-професіоналів.
Ефективність занять з фізичного виховання у вищому навчальному закладі значною мірою залежить від змісту програми, за якою вони здійснюються.
Згідно з „Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання у системі освіти”, вищі навчальні заклади на підставі навчального плану та базової навчальної програми з фізичного виховання розробляють свої робочі навчальні програми з фізичного виховання. Вони конкретизують і доповнюють зміст базової фізкультурної освіти, враховуючи регіональні, етнографічні, економічні та екологічні особливості, місцеві народні традиції, географічні умови, фізкультурні і спортивні інтереси студентів, специфіку кадрового і матеріально-технічного забезпечення та вимоги стандартів вищої освіти відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик профілю підготовки фахівців певного рівня („молодший спеціаліст”, „бакалавр”, „магістр”).
Міністерства, котрі у своєму підпорядкуванні мають вищі навчальні заклади, що готують працівників, професійна діяльність яких здійснюється у спеціальних або екстремальних умовах і вимагає спеціальної фізкультурної освіти і фізичної підготовки, розробляють і затверджують навчальні програми з фізичного виховання з урахуванням особливостей таких спеціалістів на основі базової програми.
Система вищої освіти, що реалізується в Україні, за своєю структурою найбільш близька до англо-американської вищої школи. Рівні молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра передбачають навчання на масових ступенях вищої освіти, а більш високий рівень відповідає навчанню в аспірантурі. Кваліфікація „бакалавр” передбачає оволодіння професійними навичками самостійної діяльності на базі широкої і систематизованої фундаментальної підготовки. В обов'язковому мінімумі змісту курсу „Соціально-гуманітарні та економічні дисципліни” на рівні підготовки бакалавра визначено ряд положень. Зокрема, бакалавр повинен розуміти роль фізичної культури і здорового способу життя, а також володіти системою практичних умінь і навичок, які забезпечують зміцнення здоров'я, розвиток психофізичних здібностей та якостей.
Наступний, більш високий ступінь професійного навчання – набуття ступеня „магістр” – передбачає поглиблене професійно- теоретичне навчай- ня, значною мірою орієнтоване на здібних студентів. У галузі знань з фізичної культури магістр повинен мати глибокі професійні знання з теорії, методики і практики оздоровчих систем, професійно-прикладної фізичної підготовки.
Подальше підвищення кваліфікації у галузі наукової діяльності в аспірантурі здійснюється на основі ступеня „магістр” і передбачає вищий духовно-творчий рівень осмислення знань, накопичених людством у галузі фізичної культури і спорту.
Рекомендації Базової навчальної програми з фізичного виховання для вищих навчальних закладів України (незалежно від форм власності) мають законодавчий характер і визначають загальну стратегію формування високої особистої фізичної культури студента, її зміст орієнтує педагогічний процес на усередненого студента і дозволяє диференційовано підходити до виховання кожної конкретної особистості. На усіх трьох ступенях вищої освіти пріоритетною є концепція здоров'я студентів, їхньої оптимальної рухової активності. Здоров'я студентів розглядається як абсолютна життєва цінність, основа їх духовної зрілості. Програмою виділяються три основні форми фізкультурної діяльності студентів.
Перша форма у що реалізується на академічних заняттях у навчальні години, передбачає комплексне вирішення трьох груп педагогічних знань: освітніх, оздоровчих і виховних із переважною освітньою спрямованістю.
Друга форма передбачає активні заняття спортом у вільні від навчання години. Максимальний розвиток рухових здібностей, що забезпечують досягнення високого рівня спортивно-технічної майстерності студентів, є пріоритетним напрямом спільної реалізації освітніх і виховних завдань.
Третя форма – активне дозвілля студентів – передбачає організацію самостійних занять у позанавчальні години (у тому числі і у платних оздоровчо-тренувальних групах), використання різних форм і засобів фізичної культури.
Активні процеси лібералізації і гуманізації вищої освіти дозволяють з урахуванням особливостей матеріальної бази, історично складених традицій, компетентності науково-педагогічних працівників, разом із базовою програмою реалізувати авторські програми з фізичного виховання.
Авторські (експериментальні) програми з фізичного виховання розробляються досвідченими фахівцями відповідних навчальних закладів на основі базової і відомчої програм.
Структура Базової навчальної програми з фізичного виховання передбачає поетапне (протягом чотирьох років навчання на рівні бакалавра) досягнення генеральної мети шляхом реалізації:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Програма побудови курсу фізичного виховання“ на сторінці 1. Приємного читання.
