Прогрес науки і техніки викликав необхідність отримання людиною значного обсягу професійних знань і великої кількості різної інформації. Надзвичайно зріс темп життя. Усе це обумовило зміщення центра важкості навантаження з фізичної сфери на психічну, розумову та емоційну. На різних етапах своєї еволюції в процесі розвитку і вдосконалення інтелекту людина поступово втрачала рухову ініціативу.
Вчені підрахували, що ще в середині XIX століття із усієї енергії, що добувалася і використовувалася на Землі, 96,0 % припадало на м'язову силу людини і домашніх тварин. Водяні колеса, вітряні млини і невелика кількість парових машин на той час виробляли лише 4,0 % енергії. У XX столітті завдяки створенню потужних генераторів енергії, машин та механізмів лише 1,0 % енергії вироблявся м'язовою силою. Нині, коли майже усі виробничі процеси механізовані і комп'ютеризовані, а у побуті, здебільшого, теж людина використовує досягнення технічного прогресу, цей відсоток складає 0,5 %. Ті науково-технічні досягнення, що набагато полегшили фізичну працю і створили комфорт, одночасно з цим позбавили сучасну людину необхідної рухової активності і разом з тим вимагають величезного нервово-психічного напруження.
Нині добре відомо, що постійні нервово-психічні перенапруження і хронічне розумове перевтомлення без фізичного навантаження викликають важкі функціональні порушення в організмі, знижують працездатність і настає передчасна старість.
Небезпека гіподинамії – м'язової бездіяльності – підстерігає людину на кожному кроці. І навіть до того, як вона зробить свій перший крок. Плід в утробі матері час від часу відчуває брак кисню і поживних речовин, що зумовлює його рухатися. У відповідь на рух збільшується надходження артеріальної крові до материнської плаценти. Крихітна людина особистими рухами здобуває собі „хліб щоденний”, формує своє тільце, стимулює ріст органів і тканин.
Потреба в русі не пропадає у дошкільному і навіть шкільному віці. Вона проявляється у старому як світ інстинкті до гри. З віком на зміну дитячим іграм приходять у кращому разі ігри спортивні. Але захоплення будь-яким одним видом спорту заради досягнення високих спортивних результатів, як правило, призводить до однобічного розвитку окремих груп м'язів, вузької спеціалізації відпрацьованих рухів. Потреба дитячого організму вимагає необхідності всебічного фізичного розвитку, що досягається шляхом помірних фізичних навантажень на всю скелетну мускулатуру.
Разом з тим є школярі та студенти, котрі різними шляхами і засобами намагаються отримати медичні довідки для звільнення від занять з фізичного виховання. 1 при цьому вони знаходять підтримку у своїх батьків і, що уже надзвичайно погано, – у лікарів. Так з підліткового і молодого віку виховується одна із шкідливих звичок – обмежити себе від кожного лишнього руху.
„Максимум комфорту, мінімум рухів!” – це гасло людей, які вважають, що, обмежуючи себе від лишнього кроку, вони тим самим зберігають своє здоров'я. Але виходить навпаки. Тривале обмеження рухової активності негативно впливає на здоров'я, і зокрема, на серцево-судинну систему.
Про функціональні можливості організму людини, і дитячого зокрема, ще багато чого невідомо навіть науковцям. Це ще невиявлені у повній мірі „прошарок” функціональних можливостей організму, які проявляються завдяки заняттям спортом. Наявне уявлення, яке отримало розповсюдження не тільки серед населення, але й серед медиків і педагогів відображають, перш за все, не стільки реальні можливості дітей, які властиві їхній біологічній природі, скільки ті залишкові можливості, які зберігаються у дітей після того, як дорослі своїм втручанням (а інколи і прямою протидією!) ускладнюють їхній розвиток. Важливо мати на увазі, що те, шо не вдається реалізувати у дитячому віці, втрачається і відновити його у подальшому можливо лише частково і то надзвичайно важко.
Мозок людини має великі компенсаторні можливості, але інтенсифікація життя випереджує еволюцію розвитку пристосувальних психічних і емоційних реакцій, тому намагання людини (особливо це стосується студентства) більше побачити, запам'ятати, осмислити, пізнати не проходить для організму безслідно.
Розумова діяльність людини супроводжується змінами функціонального стану різних органів і систем організму. Перш за все збільшується вживання кисню і поживних речовин тканинами головного мозку. При різних видах розумової роботи добові витрати енергії (порівняно із станом спокою) підвищується і складає 2500- 3000 ккал (табл. 1). Показники дихання при цьому майже не змінюються.
Функції серцево-судинної системи під час розумової праці змінюються не дуже – відбувається збільшення кровонаповнення судин головного мозку, звуження периферичних судин кінцівок і розширення судин внутрішніх органів, тобто відбуваються судинні реакції, зворотні тим, які відбуваються за м'язової роботи. Разом з тим дія емоційних чинників і нервово-психічного напруження під час розумової праці помітно впливає на апарат кровообігу і дихання.
Спостереження за студентами у період екзаменаційних сесій свідчать, що частота серцевих скорочень у цей час підвищується до 88-92 ударів на хвилину проти 76-80 ударів під час навчальних занять. В день екзамену емоційний настрій, зібраність і мобілізація усіх сил організму настільки великі, що перед входом до аудиторії, де проводиться екзамен, частота серцевих скорочень у деяких студентів зростала до 118-144 ударів на хвилину, артеріальний тиск у період здачі екзаменів підвищувався до 135/85-155/70 мм ртутного стовпчика проти 115/70 мм ртутного стовпчика у період навчальних занять. Під час емоційно напруженій розумовій праці дихання стає нерівномірним, воно може прискорюватися і поглиблюватися, спостерігаються його короткочасні зупинки, знижується насиченість крові киснем.
Таблиця 1
Підвищення затрат енергії під час розумової праці у порівнянні із станом спокою (по Μ. М. Шатерникову)
| Вид роботи | Підвищення, % |
| Читання про себе (сидячи) | 16 |
| Читання вголос (сидячи) | 48 |
| Прослуховування лекції (сидячи) | 46 |
| Практичні заняття в лабораторії (стоячи) | 86 |
| Читання лекції (сидячи) | 72 |
| Читання лекції (стоячи) | 94 |
В процесі відносно тривалої розумової праці знижується величина умовних реакцій, згладжуються реакції на різні за силою подразники, збільшується час реакції, знижується стійкість уваги. Збудливість зорового аналізатора підвищується після невеликої за інтенсивністю праці. Найбільшій напрузі зазнають системи безпосереднього запам'ятовування і зосередження уваги. За будь-якої більше чи менше тривалої розумової праці стан працездатності не залишається постійним, він то погіршується, то покращується. Ці коливання відбуваються внаслідок впливу умов зовнішнього середовища (освітленість аудиторії, шум, температура повітря тощо), чинників фізіологічного характеру – стан здоров'я у цей день, що визначається харчування, відпочинком тощо, а також психічних чинників.
Розумова працездатність може змінюватися залежно від самопочуття і настрою студента, розуміння ним суті роботи що виконує, інтересу до неї. Емоцій і моральних зусиль, впливу з боку інших осіб у вигляді заохочень, вказівок, закликів тощо. При цьому один і той же чинник може впливати на працездатність різних осіб по різному.
Так, незадоволеність собою і своєю діяльністю одних мобілізує, інших пригнічує. Позитивний мотив в діяльності у одних студентів підвищує продуктивність уваги, а в інших викликає зниження працездатності через надмірне напруження, обумовленого або страхом допустити помилку в роботі, або намагання виконати завдання якомога краще.
Під час тривалої і досить напруженої роботи настає розумова втома, за якої діяльність зовнішніх органів почуттів чи надмірно підвищується, чи надто ослабляється. За розумового стомлення знижується сила пам'яті, наслідком чого виникає „втеча думок”, швидке зникнення із пам'яті того, що незадовго до цього було засвоєно.
Розумове стомлення – це об'єктивний стан організму, а розумова втома – суб'єктивне почуття людини. Розумова втома може зростати внаслідок невдоволеності роботою, невдачах у ній. Навпаки, успішне завершення роботи чи будь-якого її етапу знижує втому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні психофізіологічні характеристики розумової праці студентів“ на сторінці 1. Приємного читання.
