Регуляція діяльності організму
Доведено, що активна м'язова діяльність викликає підсилення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. За будь-якої діяльності людини усі її органи і системи діють погоджено, у тісному єднанні. Цей взаємозв'язок здійснюється гуморальною (рідинною) регуляцією і нервовою системою. Гуморальна регуляція здійснюється через кров завдяки особливих хімічних речовин – гормонів, що виділяються залозами внутрішньої секреції, співвідношенням концентрації кисню і діоксиду вуглецю та за допомогою інших механізмів. Наприклад, у передстартовому стані, коли очікується інтнсивне фізичне навантаження, залози внутрішньої секреції – наднирникн – виділяють у кров спеціальний гормон адреналін, який сприяє підсиленню діяльності серцево-судинної системи. При надходженні у кров вуглеводів із травних органів, куди вони надходять з їжею, надлишки їх під впливом дії гормону інсуліна, що виробляється підшлунковою залозою, перетворюються у глікоген і відкладаються в організмі про запас. Під впливом адреналіна (а він виділяється у кров перед чи під час інтенсивної м'язової роботи) глікоген перетворюється у глюкозу і надходить у кров для здійснення харчування активно працюючих м'язів. Збільшення концентрації діоксиду вуглецю у крові, яке відбувається під час м'язової роботи, впливає на дихальний центр і призводить до збільшення глибини і частоти дихання. Підсилення діяльності серця і підвищення у зв'язку з цим кров'яного тиску впливає на спеціальні нервові утворення у судинах (барорецептори) і сприяє розширенню кровоносних судин.
Гуморальна і нервова регуляція здійснюється у тісному поєднанні. Головна роль відводиться центральній нервовій системі, головному мозку. Нервова система здійснює регуляцію діяльності організму через біоелектричні імпульси. Основними нервовими процесами являються збудження і гальмування, що виникають у нервових клітинах.
Збудження – дієвий стан нервових клітин, коли вони передають чи самі спрямовують нервові імпульси іншим клітинам: нервовим, м'язовим, залозним тощо.
Гальмування – стан нервових клітин, коли їх активність спрямована на відновлення. Сон, наприклад, є станом нервової системи, коли переважна кількість нервових клітин центральної нервової системи загальмовано.
Нервова система поділяється на центральну і периферичну. До ЦНС відноситься спинний і головний мозок; до периферичної – нервові волокна, нерви, що з'єднують нервові клітини між собою, а також нервові клітини в усіх органах людини. Нервова система умовно поділяється на соматичну і вегетативну. Соматична забезпечує регуляцію рухового апарату; вегетативна забезпечує і регулює протікання процесів обміну речовин і роботу внутрішніх органів і систем.
Розрізняють аферентні (центробіжні, чутливі) нерви, збудження по яким від різних ділянок нашого тіла спрямовується до ЦНС. Друга група нервів – еферентні (центробіжні, рухові). По ним збудження йде від ЦНС до робочих органів.
Нервова система діє за принципом рефлекса. Рефлекс – це реакція організму на подразнення, що надходять із внутрішнього чи зовнішнього середовища, здійснюється через центральну нервову систему. Біологічна сутність рефлекса полягає у пристосуванні організму до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Будь-який м'язовий рух має рефлекторну сутність, рефлекторним же шляхом регулюється діяльність усіх внутрішніх органів і систем.
Рефлекторна дуга – шлях, по якому розповсюджується збудження, – складається із 3 частин: аферентної (сприймаючий прилад і центробіжний нерв), центральної (ділянка центральної нервової системи) і еферентної (провідний нервовий шлях до діючого органу). Ці частини дуги можуть бути простими, включаючи в себе лише одну нервову клітину, але можуть бути і дуже складними, особливо центральна частина: вона може включати в себе багато мільйонів і навіть сотень мільйонів клітин (нейронів).
Із внутрішнього середовища організму та із зовнішнього середовища сигнали до ЦНС надходять за допомогою аналізаторів – нервових структур, що забезпечують різну чутливість організму до впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. Розрізняють аналізатори: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, тактильний (дотиковий), вестибулярний, пропріоцептивний. Завдяки аналізаторам організм отримує необхідну інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовища.
Рухові навички і координація рухів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фізіологічні основи рухової активності“ на сторінці 1. Приємного читання.
