Нервова система людини поділяється на центральну і периферичну. Крім того, нервову систему поділяють на соматичну (що регулює діяльність органів чуття і скелетних м'язів) і вегетативну (іннервує внутрішні органи).
Центральну нервову систему (ЦНС) складають головний і спинний мозок. Спинний мозок – це головний кабель, що з'єднує периферичну нервову систему з головним мозком. У своїх верхніх відділах спинний мозок переходить в головний.
Основним структурним елементом нервової системи є нервова клітина або нейрон. Через нейрони передається інформація від однієї ділянки нервової системи до іншого, відбувається обмін інформацією між нервовою системою і різними ділянками тіла. Максимальна швидкість нервових імпульсів від нейрона до нейрона становить 400 км/год. У нейронах відбуваються складні процеси обробки інформації, формуються відповідні реакції (рефлекси) на зовнішні і внутрішні подразники.
Периферична нервова система складається з величезного числа нервових волокон, які пронизують усі органи і тканини людського тіла. Від рецепторів, що містяться у переважній більшості клітин організму відходять нервові волокна – чутливі нерви (аферентні) до ЦНС. Від ЦНС відходять інша частина нервових волокон – рухові нерви (еферентні), що передають "інструкції", "накази", до м'язів або внутрішніх органів (мал. 2).
В руховій діяльності ЦНС грає особливо важливу роль. При виконанні рухів зростає потреба м'язів в енергетичних речовинах, кисні. Для задоволення цієї потреби підвищується рівень активності систем дихання, кровообігу, обмінних процесів, інших органів і тканин. Крім того, по ходу того чи іншого руху, склад м'язів, що беруть у ньому участь, змінюється в залежності від зміни швидкості руху, ступеня зусилля, стомлення і ряду інших факторів. Цілеспрямоване виконання руху, забезпечення роботи внутрішніх органів і систем організму координує ЦНС.
Мал. 2. Схема рефлекторної дуги.
При освоєнні нових рухів провідним чинником виступає також ЦНС (створення нових рефлекторних дуг). У народженої дитини є невеликий руховий багаж: смоктальні рухи, ковтання, блимання, згинання та розгинання кінцівок. З розвитком організму і вдосконаленням нервової системи руховий багаж людини збільшується за рахунок оволодіння новими рухами.
Позитивний вплив фізичних навантажень на нервову систему
Без участі нервової системи і, в першу чергу, центральної нервової системи не можна виконати ні однієї фізичної вправи. Завдяки нервовій системі всі органи працюють злагоджено і людський організм являє собою єдине ціле.
• 1. І. П. Павлов встановив, що пристосування організму до навколишнього середовища відбувається за допомогою рефлексів, тобто реакцій організму на зовнішні подразники. Фізичні вправи є одним з таких сильних подразників. У процесі занять спортом в організмі виникає велика кількість умовнорефлекторних зв'язків між корою головного мозку, внутрішніми органами і руховим апаратом. Заняття спортом благотворно впливають при цьому на центральну нервову систему, покращуючи її діяльність. Від різних органів і м'язів йдуть імпульси в мозок, виробляються нові їх поєднання, утворюються нові умовні рефлекси. Отже, умовний рефлекс, який виробляється в процесі тренування, сприяє поліпшенню роботи організму. Кожне тренування додає щось нове до вже наявного.
• 2. Регуляція функціонування усього організму (цілеспрямоване виконання руху, забезпечення роботи внутрішніх органів і систем організму координує ЦНС).
Методи оцінки фізичного розвитку
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нервова система“ на сторінці 1. Приємного читання.
