Гігієнічні вимоги до загартування

Курс лекцій з фізичного виховання

Загартування відіграє величезне значення у профілактиці простудних захворювань, які не тільки знижують опірність організму, але й провокують приховано протікаючи захворювання і призводять до загострення хронічних захворювань.

Фізіологічна суть загартування полягає у вдосконаленні терморегулюючих механізмів.

Загартування – це складний процес, який протікає за типом рефлексу. Воно сприяє такій перебудові організму, яка робить людину нечутливою до перегрівання, до сильного охолодження і до змін атмосферного тиску. Абсолютних протипоказань до загартування немає, тому що це стосується оздоровлення організму. Людина зобов'язана загартовуватися впродовж всього свого життя. Під час загартування організму важливим є не тільки дозування навантажень, але й дотримання регулярності процедур загартування.

Разом з тим, можуть бути тимчасові протипоказання загартування. До них відносяться: стани лихоманки, висока температура, гіпертонічний криз, приступ бронхіальної астми, кровотечі, виражені травми, харчова токсикоінфекція.

Загартування організму можна застосовувати не тільки з метою профілактики, але й з лікувальною. Однак процедури загартування з лікувальною метою потрібно проводити заздалегідь порадившись з лікарем.

Загартування повітрям. Воно доступне усім і його можна проводити цілий рік. За діапазоном температур повітряні ванни поділяються на теплі ( 30-20°С ), прохолодні ( 20-14°С ) і холодні ( нижче 14°С ). Такий поділ досить умовний. Види загартування: сон при відкритих вікнах, а у взимку при напіввідкритих кватирках, зимові види спорту, цілорічний оздоровчий біг, повітряні ванни тощо.

Прийом повітряних ванн рекомендується розпочинати у попередньо провітреному приміщенні. Потім поступово загартування можна переносити на відкрите повітря. Під час прийому прохолодних і холодних ванн потрібно виконувати різні фізичні вправи. У слякіть та вітряну погоду тривалість процедур скорочується.

Загартуванням повітрям зазвичай потрібно починати за комфортної температури 18-20°С. Спочатку тривалість процедур – 10- Ι 5 хв. У подальшому термін їх проведення щодня збільшувати на 5-10 хв і доводити до 2 годин.

Після порівняно тривалого часу, коли організм адаптується до прохолодного повітря, потрібно переходити до загартування при температурі 15-10°С протягом 15-20 хв. У цей період необхідно виконувати фізичні вправи, що досягти максимального оздоровчого ефекту.

Поява у момент прийому повітряної процедури „гусячої шкіри”, ознобу, тремтіння – це сигнал до того, щоб негайно припиняти процедуру.

Після закінчення повітряної ванни потрібно розтерти тіло сухим шорстким рушником і прийняти теплий душ.

Ходіння босоніж – це один із способів загартування і проводиться у вигляді ходьби босоніж на кімнаті, приймання ванни для ніг з поступовим зниженням температури води від + 30°С до + 8°С; ходьба босоніж по мокрому піску краю водоймів, вранці по росяній траві; контрастні холодно-гарячі ванни для ніг; ходьба та біг по снігу з поступовим збільшенням тривалості від 1 до 10 хв.

Загартування водою. Фізіологічний ефект водної процедури досягається досить швидко, і вплив його щодалі відчутніший порівняно із впливом інших реагентів. Це пов'язано з тим, що вода, на відміну від повітря, має більшу теплоємність і теплопровідність і тому викликає більш інтенсивніше охолодження організму, ніж повітряні ванни тієї ж температури. Оскільки за однакової температури вода здається нам холоднішою за повітря, основним фактором загартування є температура води, а не тривалість самої процедури. Тому необхідно дотримуватися такої вимоги: чим холодніша вода, тим коротшим має бути час перебування у воді.

Серед водних процедур залежно від температури виокремлюють гарячі – понад 40°С, теплі – 36-40°С, нейтральні – 34-35°С, прохолодні – 33-20°С і холодні – нижче 20°С.

Під час занурення у холодну воду судини шкіри звужуються (шкіра стає блідою) і кров з периферії спрямовується до внутрішніх органів. Виникає відчуття ознобу (первинний озноб). Слідом за цим кров знову спрямовується від внутрішніх органів до периферії, судини шкіри розширюються і людина відчуває приємне тепло.

Звуження і розширення кровоносних судин – це свого роду гімнастика, яка тренує шкіру, сприяє її кращому адаптуванню до коливань температури зовнішнього середовища. Водні процедури рефлекторно впливають і на діяльність усіх органів – серце, легені, центральну нервову систему, м'язи.

У порядку зростання сила впливу на організм розподіляється таким чином: вмивання, обтирання, обливання, душ, ванни, купання у закритих та відкритих водоймах:

■ вмивання – добрий загартовуючий ефект при використанні води контрастних температур;

■ обтирання – здійснюється за допомогою губки або рушника, змочених у воді, температура якої поступово знижується. При виконанні обтирання необхідно дотримуватися певної послідовності; спочатку обтирають верхню половину тіла – шию, груди, руки, спину. Після чого їх розтирають сухим рушником до появи почервоніння. Потім обтирають передню і нижню половину тіла – живіт, поперек, нижні кінцівки і знову-таки енергійно розтирають сухим рушником. Під час обтирання рухи робляться у напрямку від периферії до центра (серця). Уся процедура триває 5-6 хв;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс лекцій з фізичного виховання» автора Присяжнюк С.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічні вимоги до загартування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Лекція 1. Фізична культура і спорт в Україні

  • Політика, ідеологія та релігія

  • Соціально-економічні чинники

  • Історичні витоки фізичного виховання в Україні

  • Організаційна структура фізкультурного руху в Україні

  • Система фізичного виховання в Україні, її мета та завданий

  • Завдання фізичного виховання

  • Програмне та нормативне забезпечення фізичного виховання

  • Лекція 2. Фізичне виховання – складова частина навчання і виховання

  • Форми фізичного виховання студентів

  • Програма побудови курсу фізичного виховання

  • Організація і зміст навчально-виховного процесу у навчальних відділеннях

  • Залікові вимоги з фізичного виховання

  • Лекція 3. Валеологія і здоров'я студентської молоді

  • Здоров'я як наукова проблема

  • Валеологія і конституція людини

  • Спосіб життя і здоров'я: педагогічна та медична валеологія

  • Проблема харчування і здоров'я

  • Сексуальне здоров'я

  • Здоров'я як мудрість і міра життя

  • Стреси, здоров'я і любов

  • Психовалеологія

  • Спокуса і валеологія покаяння

  • Спокуса: тютюнопаління та здоров'я

  • Спокуса: алкоголь

  • Лекція 4. Здоров'я студентської молоді державного університету телекомунікацій на початку XXI століття

  • Здоровий спосіб життя та чинники, що впливають на здоров'я

  • Стан здоров'я студентської молоді на початку XXI століття

  • Лекція 5. Гігієнічні основи фізичної культури і спорту

  • Особиста та суспільна гігієна

  • Гігієнічні вимоги до загартування
  • Гігієнічні вимоги до житлових, службових приміщень та спортивних споруд

  • Лекція 6. Вплив фізичної культури та спорту на вдосконалення лідерських якостей студентської молоді

  • Міжнародний студентський спортивний рух

  • Виховання лідерських якостей у студентів засобами фізичної культури та спорту

  • Інтелектуальний рівень

  • Тривожність

  • Впевненість в собі в ситуаціях міжособистісного спілкування

  • Турбота про свою зовнішність і здоров'я

  • Авторитарність

  • Прагнення щодо досягнення певної мети

  • Емоційна стійкість та самоконтроль

  • Екстраверсія та інтроверсія

  • Мотивація занять фізичного вдосконалення

  • Джерела мотивації

  • Формування поведінки студента-лідера засобами заохочення

  • Поривання до стресу і подолання його

  • Поривання до самовдосконалення

  • Намагання бути мужнім

  • Формування характеру

  • Соціальні параметри під час занять фізичного виховання та спорту

  • Характеристика лідерства

  • Ситуаційна природа лідерства

  • Сприйняття студентами студента-лідера як лідера

  • Лекція 1. Біологічні основи фізичного виховання та спорту

  • Функціональна активність та її вплив на внутрішні органи і системи людини

  • Структура та функції серцево-судинної системи

  • Дихальна система та її функції

  • Інші внутрішні органи і системи організму людини

  • Фізіологічні основи рухової активності

  • Рухові навички і координація рухів

  • Фізичні якості

  • Лекція 2. Біологічні основи фізичного розвитку організму людини

  • Рухова активність як біологічна потреба організму

  • Дія фізичних вправ на організм людини

  • Утома, як захисна реакція організму

  • Вплив рухової діяльності на організм людини

  • М'язова система

  • Серцево-судинна система

  • Дихальна система

  • Обмін речовин

  • Нервова система

  • Методи оцінки фізичного розвитку

  • Лекція 3. Фізична культура і спорт в режимі навчальної праці, побуті і відпочинку студентів

  • Основні психофізіологічні характеристики розумової праці студентів

  • Динаміка розумової працездатності студентів

  • Умови високої продуктивності навчальної праці студентів

  • Спрямованість використання засобів фізичної культури і спорту в процесі навчання у вищому навчальному закладі

  • Методичні основи використання засобів фізичної культури і спорту під час навчання

  • Лекція 4. Програмно-нормативні засади розвитку фізичної культури спорту в Україні

  • Державні програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні

  • Лекція 5. Організаційні засади, структура і матеріальна основа розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні

  • Матеріально-технічна база фізичної культури і спорту

  • Науково-інформаційне забезпечення фізкультурно-спортивного руту

  • Лекція 6. Масова оздоровча фізкультурна і спортивна робота – одна із форм фізичного виховання студентів

  • Обов'язки громадського спортивного активу

  • Спрямованість використання засобів фізичної культури і спорту

  • Планування і організаційні форми

  • Лекція 7. Аспекти управління фізичної культури і спорту у ринкових відносинах

  • Види економічних і соціальних відносин

  • Оцінка організаційно-управлінських проблем у сфері фізичної культури і спорту

  • Управлінська праця

  • Класифікація управлінців