Ультрафіолетове випромінювання – біологічно найактивніша частина сонячного спектру. Ультрафіолетове проміння, потрапляючи на шкіру, не тільки викликає зсуви в колоїдному стані клітинних і тканинних білків шкіри, але й рефлекторним шляхом впливає на весь організм. Дія ультрафіолетової частини сонячного спектру залежить від інтенсивності і тривалості дії.
У невеликих дозах ультрафіолетові промені є неспецифічним стимулятором фізіологічних функцій, сприятливі для білкового, жирового, мінерального обмінів, імунної системи, мають загальнооздоровчий і тонізувальний вплив.
Залежно від довжини хвилі ультрафіолетова радіація проявляється специфічною еритематозно-загарною реакцією: почервонінням шкіри з подальшою пігментацією, пов'язаною з утворенням пігменту меланіну.
Антирахітична дія проявляється утворенням у шкірі вітаміну D3. При нестачі цього вітаміну страждає фосфорно- кальцієвий обмін, у дітей виникає рахіт, у дорослих погано зростаються переломи кісток, руйнується емаль зубів та ін. Мешканці промислових міст зі значним забрудненням повітря відчувають "ультрафіолетовий голод" (фотарії). Для реалізації антирахітичної дії достатня експозиція сонячного світла на обличчя і руки протягом 15 хвилин щоденно.
Бактерицидний ефект ультрафіолету забезпечує санацію повітря, води і ґрунту. Наприклад, під прямим сонячним світлом туберкульозна паличка гине через декілька хвилин, стафілокок – через 45 хвилин.
Проте слід пам'ятати, що інтенсивне сонячне опромінення несприятливо діє на організм. Це може виражатися еритемою з набряком шкіри, ураженням очей – фотоофтальмією (у високогірних і засніжених районах – "снігова хвороба"), фотостарінням шкіри, пігментними плямами і ластовинням, послабленням імунітету, збільшенням ризику раку шкіри.
Хімічний склад повітря. Чисте атмосферне повітря біля поверхні Землі має наступний постійний склад: кисень – 20,93 %, вуглекислий газ – 0,03-0,04 %, азот – 78,1 %, аргон, гелій, криптон та інші інертні гази – близько 1 %. Зміни складу повітря відбуваються частіше через забруднення різними викидами промисловості та сільського господарства, вихлипними газами транспорту. У житлових приміщеннях зміни викликані, перш за все, газоподібними продуктами життєдіяльності людини і деякими побутовими пристроями (газові плити). Доросла людина у стані спокою поглинає в середньому 12л кисню, а при фізичній роботі – в 10 і більше разів понад цього. У видихуваному людиною повітрі кисню міститься на 25 % менше, ніж під час вдиху, а вуглекислого газу – у 100 разів більше.
Кількість удихуваного й видихуваного людиною з повітрям азоту однакова. В умовах підвищеного атмосферного тиску вдихання азоту може викликати наркотичну дію.
Уміст вуглекислого газу, допустимий для здоров'я людини, не більший від 0,1 %. Людина може витримати вміст вуглекислого газу у вдихуваному повітрі до 2–3 %, але подальше збільшення його концентрації викликає головний біль, блювоту, непритомність, сповільнення роботи серця.
Особливо небезпечний для людини окис вуглецю СО: 0,01 % його в повітрі спричинює отруєння.
Аргон, гелій та інші інертні гази, що є в повітрі, безпосереднього фізіологічного значення не мають.
Сірчанокислий газ найчастіше потрапляє в атмосферу як продукт згоряння (печі, теплові електростанції й ін.) і є поширеною речовиною забруднення повітря. Токсична дія сірчанокислого газу виражається в подразненні слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, очей.
Забруднення повітря
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря“ на сторінці 4. Приємного читання.
