Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря

Гігієна фізичного виховання і спорту

Потрібний (фізіологічний) об'єм вентиляції – це кількість повітря (м3), необхідна для дихання людини протягом 1 години за умови, що концентрація СО, у видихуваному повітрі не перевищуватиме гранично допустимої. Для житлових (громадських) приміщень такою концентрацією вважають 0,1 %.

Знаючи величину потрібного об'єму вентиляції, можна визначити, яка кількість повітря необхідна в даному приміщенні з урахуванням його об'єму і кількості людей, що в ньому перебувають. Відповідним показником є кратність обміну повітря – величина, що визначає, скільки разів обмінюється повітря у приміщенні за годину. Цей показник вираховується за формулою:

де К – кратність обміну повітря; L – величина вентиляційного повітря (м3/год); V – фактичний об'єм приміщення (м3).

Величина вентиляційного повітря (кількість повітря, що поступає через вентиляційний отвір за годину) вираховується за формулою:

де S – площа вентиляційного отвору, V– швидкість руху повітря у м/с, 3600–час у секундах.

Нормальна кратність обміну повітря в жилих приміщеннях – 1,5; у навчальних кімнатах – 3 рази за годину.

Для гігієнічно раціонального розміщення спортивних споруд, що будуються, важливо враховувати переважання в певній місцевості напрямків вітру. Спортивні споруди потрібно розмішувати з підвітряного боку відносно основних джерел забруднення повітря (промислових підприємств, сільськогосподарських об'єктів, очисних споруд, жвавих автомобільних і залізничних магістралей тощо).

Отже, нормальний теплообмін організму і довкілля, який забезпечує теплову рівновагу організму без напруження фізіологічних механізмів терморегуляції, нормальне тепловідчуття, оптимальне функціонування центральної нервової системи, високу фізичну і розумову працездатість, досягається лише за певних, чітко означених поєднань температури повітря і навколишніх поверхонь, вологості та швидкості руху повітря. Ці поєнання називають гігієнічними нормами мікроклімату, а сам мікроклімат, створюваний за цих поєднань, – комфортним. Сполучення факторів, що виходять за межі гігієнічних норм, формують дискомфортний мікроклімат (нагрівальний чи охолоджувальний).

Атмосферний (барометричний) тиск на поверхні земної кулі нерівномірний і непостійний. Його величина залежить від географічних умов, пори року, доби і різних атмосферних явищ.

Нормальним атмосферним тиском прийнято вважати тиск, рівний 1 атмосфері (такий тиск, який урівноважує стовп ртуті висотою 760 мм при температурі 0 °С на рівні моря і широті 45 °, – 1 кг/см2). За цих умов атмосфера тисне на 1 см2 поверхні землі з силою, що дорівнює 1 кг. На поверхню тіла дорослої людини в 1,5 м2 тиск повітря становитиме близько 15 тис. кг.

У звичайних умовах добове коливання тиску не перевищує 4–5 мм рт. ст., а річне – 20–30 мм рт. ст. Зі зменшенням парціального тиску кисню в альвеолярному повітрі знижується насичення гемоглобіну крові киснем. Незначні коливання атмосферного тиску здоровими людьми не відчуваються, а в осіб з різноманітними відхиленнями в стані здоров'я погіршується самопочуття і можуть загострюватися хвороби.

Іонізація повітря – це розпад газових молекул та атомів на окремі іони під дією різноманітних іонізаторів, у результаті чого виникають легкі (негативно заряджені) і важкі (позитивно заряджені) аероіони.

Кількість іонів у повітрі непостійна, оскільки одночасно з іоноутворенням відбувається зворотний процес: утрата іонів унаслідок з'єднання іонів з позитивним і негативним зарядом, адсорбція іонів на різних поверхнях (дихальні шляхи, поверхня тіла, одяг та ін.) та осідання на різноманітних частинках, що є в повітрі (пил, дим, туман тощо). Легкі аероіони, що осідають, перетворюються на важкі іони, які відрізняються великим розміром і малою рухомістю. Це має важливе гігієнічне значення: в забрудненому повітрі легких іонів завжди значно менше, ніж у чистому, а важких, навпаки, – більше. Наприклад, у сільській місцевості число іонів у повітрі сягає 1000 в 1 см' повітря, тим часом як у промислових містах із забрудненою атмосферою їх кількість знижується в 10 разів. Кількість легких іонів у погано провітреному приміщенні різко зменшується.

Ступінь і характер іонізації повітря служить гігієнічним критерієм якості повітряного середовища. Від характеру іонізації повітря залежить багато фізіологічних функцій організму. Помірне підвищення концентрації легких іонів (3000–5000 в 1 см3 повітря) сприятливо впливає на самопочуття і стан здоров'я людини. При значному переважанні позитивних іонів виникає головний біль, погіршується самопочуття, підвищується артеріальний тиск. Під впливом дії від'ємних аероіонів покращуються самопочуття, сон, апетит, оптимізуються вітамінний і мінеральний обміни, підвищується стійкість організму до холоду, а також фізична працездатність.

Світло (сонячне випромінювання) має важливе значення, оскільки є джерелом енергії для фотосинтезу. Із фізичної точки зору, сонячна енергія становить потік електромагнітного випромінювання з різною довжиною хвилі. Діапазон сонячного випромінювання не має чітких меж. Загалом зона його іонізувального випромінювання визначається в такий спосіб: 1 % – ультрафіолетове випромінювання (довжина хвилі – 280–400 нм), 40 % – видиме світло (400-760 нм), 59 % – інфрачервоне випромінювання (760-2800 нм).

Значно затримує сонячну радіацію атмосфера, забруднена пилом, димом і газами, при хмарності й тумані. Особливо страждає ультрафіолетова частина сонячного спектру. При хмарній погоді інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі може знижуватися до 80 %, при сильній запиленості атмосферного повітря втрати можуть скласти до 50 %. Частина сонячної радіації відбивається від поверхні Землі (найбільше відбивають сніг – 85 % загальної променевої енергії, жовтий кварцовий пісок – 35 %, річковий – 29 %, зелена трава – 26 %, водяна поверхня – 2 %).

У багатьох випадках головним зовнішнім фактором, що регулює ритмічну активність людини, – є тривалість світлового дня. Видиме опромінення створює загально- біологічну дію. Це вплив не тільки на функцію зору, але й певним чином – на стан центральної нервової системи, а через неї – на всі органи і системи організму. При недостатньому освітленні швидко настає зорова втома, знижується працездатність. Світло є важливим фактором впливу на добові біоритми. У світлу частину доби посилюються обмінні процеси, збільшується рухова активність. Середня освітленість у середній полосі України коливається від 65000 лк у серпні до 1000 лк і менше у січні. Вивчення зорових функцій показало, що найсприятливіша освітленість складає 800-1200 лк, мінімальна освітленість, що забезпечує сприятливі умови для зорової роботи, – 600 лк (КЕО = 2,5 %).

Інфрачервоний спектр сонячного опромінення має теплову дію на організм.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Методи вивчення навколишнього середовища і його вплив на здоров'я населення

  • Гігієна фізичного виховання та спорту

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 1

  • Лекція 2. ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

  • Особливості сучасної динаміки показників стану здоров'я школярів

  • Гігієнічні принципи на заняттях оздоровчим фізичним вихованням

  • Лекція 3. ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Гігієнічне значення фізичних і хімічних властивостей повітря
  • Забруднення повітря

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 3

  • Лекція 4. ГІГІЄНА ВОДИ

  • Органолептичні особливості води

  • Епідеміологічне значення води

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 4

  • Лекція 5. ГІГІЄНА ҐРУНТУ

  • Гігієнічне значення складу і властивостей ґрунту

  • Самоочищення ґрунту

  • Гігієнічна аргументація вибору ґрунтів для спортивних споруд

  • Лекція 6. ОСОБИСТА ГІГІЄНА СПОРТСМЕНА І ФІЗКУЛЬТУРНИКА

  • Гігієна тіла

  • Гігієна чоловіків

  • Гігієна жінок

  • Водні процедури

  • Гігієнічний (оздоровчий) масаж

  • Лекція 7. ГІГІЄНА ЗАГАРТОВУВАННЯ. РЕКРЕАЦІЯ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБ

  • Гігієнічні правила загартовування

  • Гігієнічні норми загартовування повітрям

  • Загартовування сонячним промінням

  • Санаторно-курортне оздоровлення і профілактика хвороб

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 7

  • Лекція 8. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

  • Фізіологічна роль і гігієнічне значення білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин у харчуванні людини

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 8

  • Лекція 9. ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ

  • Загальні гігієнічні вимоги до режиму харчування

  • Особливості харчування спортсменів

  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 9

  • Лекція 10. ГІГІЄНІЧНІ НОРМУВАННЯ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

  • Гігієнічні нормування рухової активності школярів

  • Формування рухової активності школярів

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування навантажень на одному занятті

  • Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку

  • Лекція 11. ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

  • Гігієнічні вимоги до планування тренувань і змагань

  • Гігієнічні вимоги до структури, змісту

  • Гігієнічне нормування тренувальних занять

  • Гігієнічне забезпечення під час підготовки спортсмена до умов високих температури і вологості повітря

  • Гігієнічне забезпечення при підготовці спортсмена до гірських умов

  • Лекція 12. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО СПОРТИВНОГО ОДЯГУ І ВЗУТТЯ, СПОРТИВНОГО ІНВЕНТАРЮ, ПОКРИТТЯ ПІДЛОГ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО КОЛЬОРОВОГО ОФОРМЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ОБ'ЄКТІВ

  • Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

  • Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

  • Основні гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, обладнання і покриття підлог спортивних споруд

  • Лекція 13. ЗАГАЛЬНІ ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА Й ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

  • Основні гігієнічні вимоги до розміщення, орієнтації та планування спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до освітлення спортивних споруд

  • Основні гігієнічні вимоги до відкритих водойм

  • Основні гігієнічні вимоги до фізкультурно-оздоровчих споруд