К. Діглс відмічає, що головною метою маркетингу мистецтв є залучення певної кількості людей до відповідної форми контакту з митцем, досягаючи при цьому найкращого фінансового результату, адекватного досягненню названої мети;
розповсюджувати чи поширювати твір та генерувати кращі фінансові результати. У визначенні М. Мокви відмічається, що роль маркетингу полягає у тому, щоб творінням та баченням митця привабити відповідну аудиторію, щоб маркетинг був адаптований до потреб мистецьких організацій і до специфічних умов - публіки. Виходячи з поняття задоволення потреб в процесах обміну між виробником і споживачем. Е. Грішман виокремлює три сегменти ринку художньої продукції:
• 1. Творчість, орієнтована на творця і його головна мета - самовираження.
• 2. Творчість, орієнтовна на мистецькі кола і його головна мета - визначення, схвалення.
• 3. Комерціалізована творчість і його головна мета - гроші.
Таким чином, як свідчить Франсуа Кольберг, маркетинг культурної сфери - це мистецтво досягати тих сегментів ринку, які будуть найбільш зацікавлені в продукті шляхом адаптації до нього комерційних складових - ціни, місця збуту та просування - аби представити цей продукт. Проте деякі підприємства культури головним чином орієнтуються на ринок, ставлячи перед собою скоріше фінансові, ніж мистецькі завдання. Створюючи сегменти ринку, підприємство культури визначає свою клієнтуру, яка складається з осіб, спроможних оцінити особливості цього продукту.
Компонентами маркетингової моделі є:
• o ринок;
• o середовище;
• o система маркетингової інформації;
• o маркетинговий мікс: продукт, ціна, місце, просування.
• 1. Ринок - це група споживачів, яка має бажання й потреби купувати продукти, послуги чи ідеї.
• 2. У макросередовищі виділяють п'ять основних змінних: демографічну, культурну, економічну, політико-правову, технологічну.
• 3. Система маркетингової інформації складається з трьох ключових компонентів: внутрішніх даних, вторинних даних, даних, спеціально зібраних самою компанією (організацією).
• 4. Компоненти маркетингового міксу є контрольованими змінними, на відміну від конкуренції, що є напівконтрольованою, чи макросередовище, яке є неконтрольованим.
Процес управління маркетингом в сфері культури включає п'ять основних етапів: аналіз, визначення цілей, планування, виконання та контроль за виконанням. Таким чином, підприємства культурної сфери відіграють важливу роль у суспільстві; їхня продукція та діяльність пов'язана з актом мистецької творчості. Підприємства культури поділяють на дві групи: мистецтво та культурні індустрії. Загалом маркетинг слід розглядати як низку заходів, призначених для зближення компаній до споживача.
Рис. 8.1. Основні вигоди, яких прагнуть споживачі від культурної продукції
Основні виміри культурного продукту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
