Становлення та розвиток соціального захисту в Україні

Маркетинг соціальних послуг

Рівень бідності в Україні за офіційними даними становив в 2005 р. - 25 %. Висока частка бідних серед працюючих. 78 % бідних становлять сім'ї, в яких із дорослих працює.

Реформування соціального захисту передбачає перетворення системи повного державного забезпечення в систему "створення можливостей", тобто залучення ринкових механізмів суспільного перерозподілу. Соціальна допомога включає: соціальні виплати багатодітним і малозабезпеченим сім'ям, неповним сім'ям; пенсії непрацездатним членам сім'ї в разі втрати годувальника; пенсії інвалідам, в тому числі інвалідам дитинства; пенсії людям похилого віку, що досягли пенсійного віку, але в яких відсутній з якихось причин трудовий стаж; професійне навчання і працевлаштування інвалідів; соціальне обслуговування людей похилого віку, дітей-сиріт, інвалідів в стаціонарних установах, санаторно-курортне лікування і т. п. Соціальна допомога може бути не лише в грошовій, айв негрошовій формі - продовольчі талони на продукти харчування, одяг.

В Україні розроблено ряд соціальних програм, що мають загальнонаціональний характер. Програми "Діти України" та "Здоров'я людей похилого віку", затверджені указами Президента України (Відповідно в 1996 р. та в 1997 р.), Кабінет Міністрів України затвердив постановами ряд національних програм - програму вирішення проблем інвалідності (1991 р.), планування сім'ї, програма поліпшення стану жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства (1992 р.), програму зайнятості населення на 1997-2000 рр. (1997 р.). Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. схвалила Концепцію соціального забезпечення населення України. В 1990-х рр. було прийнято ряд соціальних Законів України - "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" від 21 березня 1991 р., " Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р., " Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р., "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р., "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997 р., "Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. Ряд Указів Президента України також були присвячені соціальному забезпеченню громадян - "Про основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки" від 18 грудня 1997 р., "Про основні напрямки пенсійного забезпечення в Україні" від 13 квітня 1998 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. В програмі соціально-економічного розвитку країни "Україна - 2010" основна увага приділяється проблемам соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

В Україні соціальні виплати є недостатніми для підтримання нормальних умов життя. Крім того, існує заборгованість по соціальним виплатам, часто допомога безадресна (тобто надається тим, хто є достатньо матеріально забезпеченим). Адресною допомога буде тоді, коли враховуватиметься матеріальне становище сім'ї, як це робиться на Заході. Соціальні паспорти населення, в яких визначаються категорії малозабезпечених громадян, їх потреби з урахуванням соціальних гарантій на державному рівні, дозволяють до деякої міри вирішити цю проблему. Кількість звернень по соціальну допомогу останнім часом постійно зростає, що є свідченням низького рівня життя населення.

Одним із напрямків діяльності держави по забезпеченню соціального захисту є підтримка певного рівня доходів. Ця задача вирішується шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, введення різних форм компенсацій при підвищенні цін, проведення індексації, надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, виплати допомоги по безробіттю і т. п. Мінімальна заробітна плата має встановлюватись в розмірі не нижчому вартісної величини межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу (Ст. 9 Закон України "Про оплату праці"). Розмір мінімальної заробітної плати використовується при визначенні розмірів оплати праці і призначенні і виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми (Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми").

Система соціального захисту включає також соціальне страхування. Воно є двох видів - обов'язкове і добровільне. Добровільне страхування (страхування життя, дітей, військовослужбовців і т. д.) побудоване на принципах колективної солідарності і взаємодопомоги. Держава цьому страхуванню підтримки не надає. Обов'язкове соціальне страхування є гарантованою державою системою заходів по забезпеченню громадян в старості, на випадок непрацездатності тощо. Соціальне страхування економічно активного населення від різних рисків фінансується із фондів, що формуються із цільових внесків робітників і роботодавців. При дефіциті цих фондів держава має надавати допомогу. Верховна Рада України встановлює тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування, а Кабінет міністрів визначає розподіл відрахувань до Пенсійного фонду та фонду соціального страхування.

Сьогодні не можна забезпечити належний соціальний захист без моніторингу соціальної політики. Завдання моніторингу полягає у визначенні того, наскільки, по-перше, нормативно-правові акти, діяльність органів державної влади, рішення та діяльність місцевого самоврядування відповідає стратегії соціальної політики; по-друге, потрібно виявити, що приводить до негативних соціальних наслідків, дати оцінку масштабів цих наслідків; по-третє, моніторинг передбачає аналіз відповідності нормативно-правових актів, соціальних проектів та програм інтересам громадян, визначення можливості їх реалізації; по-четверте, необхідна оцінка ефективності окремих соціальних програм; по-п'яте, даються пропозиції щодо вирішення існуючих соціальних проблем, вдосконалення соціальної політики. Потрібно регулярно проводити моніторинг програм надання населенню житлових субсидій, ефективності регулювання ринку праці і т. п.

В Україні при переході до ринкової економіки зростає значення державного соціального захисту, хоча і профспілки, підприємства, благодійні організації також цьому сприяють. Соціальний захист населення вимагає збільшення державного фінансування. Порівняння потреб в бюджетних асигнуваннях на соціальні програми і державних доходів показує, що лише потреба в засобах фінансування соціального захисту і соціального забезпечення приблизно дорівнює загальній сумі доходів Державного бюджету України.

Управління соціального захисту в регіонах часто створюють центри соціального обслуговування дома тих, хто потребує постійного догляду (одинокі інваліди, пенсіонери). Створюються також служби невідкладної соціальної допомоги.

Суб'єкти соціального захисту, що здійснюють політико-правове забезпечення системи соціального захисту:

• o Верховна Рада України - приймає закони щодо соціального захисту; встановлює основні засади здійснення соціального захисту; визначає рівень соціальних гарантій та основних соціальних нормативів; затверджує загальнодержавні програми у соціальній сфері; визначає напрямки та обсяги фінансування з державного бюджету, що спрямовуються на соціальний захист; визначає порядок формування і використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування та статусу відповідних установ;

• o Президент України - є гарантом прав громадян у сфері соціального захисту, забезпечує виконання законодавства про соціальний захист через органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;

• o Кабінет Міністрів України - організовує розробку цільових загальнодержавних програм у сфері соціального захисту; створює відповідні правові, організаційні та фінансові механізми їх реалізації; забезпечує функціонування та розвиток закладів, що реалізують функції соціального захисту; укладає міжнародні угоди та координує міжнародне співробітництво з питань соціального захисту;

• o центральні органи виконавчої влади та підпорядковані їм Державна служба зайнятості, Державна служба пенсійного забезпечення;

• o місцеві органи виконавчої влади - зобов'язані реалізовувати державну політику соціального захисту шляхом підготовки проектів регіональних та місцевих соціальних програм;

• o органи місцевого самоврядування - затвердження регіональних та місцевих соціальних програм; надання допомоги на прожиття на підставі безпосереднього соціального контакту; встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових та визначених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення; надання житла, поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, соціальне обслуговування на дому і в стаціонарних установах громадян, котрі потребують відповідної форми соціального захисту; вжиття заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, в тому числі організація проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах та в організаціях, що належать до комунальної власності.

Таким чином, в Україні за роки незалежності сформувалась нова система соціального захисту, які відрізняються від тієї, що була в УРСР. Реформування соціального захисту передбачає перетворення системи повного державного забезпечення в систему "створення можливостей". В Україні розроблено ряд соціальних програм, що мають загальнонаціональний характер, прийняті соціальні закони, Укази Президента України.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення та розвиток соціального захисту в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. КОНЦЕПЦІЯ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК "ФІЛОСОФІЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ"

  • Види маркетингу соціальних послуг в контексті ринкової концепції управління

  • Основні характеристики соціальної послуги, її природа та класифікація

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті "філософії ринку" та ринкової економіки

  • Маркетингове мислення чи клієнтоманія

  • Висновки

  • Розділ 2. СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Сутність соціальних послуг як маркетингових продуктів

  • Характеристика ринку соціальних послуг

  • Принципи, функції і концепції маркетингу соціальних послуг

  • Загальні функції соціальних послуг

  • Функція управління персоналом в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

  • Етика підприємництва та його соціальна відповідальність

  • Маркетинг як складова частина менеджменту підприємництва

  • Концепція соціально-етичного маркетингу

  • Маркетингове управління підприємством

  • Соціальна відповідальність та етика маркетингу в сфері підприємництва

  • Висновки

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Методологія дослідження

  • Умови, напрями та моделі реалізації соціальної політики

  • Напрями гуманітарної політики

  • Соціальний захист: сутність, особливості

  • Становлення та розвиток соціального захисту в Україні
  • Особливості соціального захисту в соціальних державах

  • Соціальний захист в ЄС

  • Розділ 5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Ключові аспекти системи якості соціальних послуг та відповідальності керівництва

  • Персонал і матеріальні ресурси в системі якості соціальних послуг

  • Структура системи якості соціальних послуг

  • Процеси маркетингу та зобов'язання постачальника в системі якості соціальних послуг

  • Процеси надання соціальних послуг у системі якості

  • Аналіз якості виконання соціальних послуг та підвищення їх ефективності

  • Висновки

  • Розділ 6. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

  • Основні характеристики туристичного ринку

  • Визначення туристичного продукту

  • Основні характеристики маркетингового середовища туристичної фірми

  • Маркетингові дослідження конкурентів

  • Основні прийоми сегментації туристичного ринку

  • Теоретичні та практичні засади визначення цільового ринку

  • Особливості стимулювання збуту в туристичній галузі

  • Маркетингові комунікації як засіб ефективного просування туристичного продукту

  • Реклама

  • Висновки

  • Розділ 7. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У СТРАХОВОМУ БІЗНЕСІ

  • Форми та види страхування

  • Страхові платежі та тарифи

  • Договори та правила страхування

  • Страховий маркетинг: функції, принципи, завдання, стратегії

  • Організація маркетингової служби в страховій компанії

  • Маркетингові дослідження та маркетингова політика у страхуванні

  • Висновки

  • Розділ 8. МАРКЕТИНГ ПОСЛУГ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

  • Основні виміри культурного продукту

  • Ринковий попит на культурний продукт

  • Концепція позиціонування з огляду на конкурентів та цільові сегменти

  • Цінова політика в сфері маркетингу соціальних послуг

  • Маркетинг соціальних послуг в контексті глобалізації та взаємовпливу культур

  • Маркетинг соціальних послуг в сфері дозвілля

  • Висновки

  • Розділ 9. СУБ'ЄКТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Місце неурядових організацій у громадянському суспільстві

  • Неурядові організації в Україні

  • Неурядові організації як партнери влади в наданні соціальних послуг

  • Реалізація принципу взаємного доповнення

  • Досвід функціонування неурядових організацій в зарубіжних країнах

  • Досвід Німеччини

  • Досвід Бельгії

  • Правове регулювання соціальних послуг

  • Висновки

  • Розділ 10. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Досвід задоволення соціальних потреб в громадах

  • Світові моделі надання соціальних послуг

  • Механізм надання соціальних послуг в країнах Євросоюзу

  • Висновки

  • Розділ 11. МАРКЕТИНГ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

  • Становлення та розвиток українського ринку консалтингових послуг

  • Динаміка рівня попиту на консалтингові послуги в Україні

  • Критерії вибору консалтингової фірми

  • Визначення консалтингових послуг як товару

  • Управлінське консультування як специфічний вид діяльності

  • Мета, завдання та етапи консультування

  • Класифікація консалтингових послуг

  • Класифікація консалтингових послуг в Україні

  • Сегментація ринку консалтингових послуг України

  • Канали залучення замовлень від колишніх клієнтів та нових клієнтів

  • Цінова політика на ринку консалтингових послуг

  • Типові помилки в маркетингу консалтингових послуг

  • Розділ 12. МАРКЕТИНГ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

  • Види маркетингу у діяльності будівельних організацій

  • Маркетингове управління соціальними послугами будівельної організації

  • Методологічний підхід, принципи та методи оцінки ефективності соціальних послуг будівельної організації

  • Розділ 13. ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ

  • Послуги розробки маркетингової концепції підготовки підприємства-переробника сільськогосподарської продукції до випуску нової продукції

  • Впровадження організаційної структури управління на прикладі підприємства TOB "АПК "Солоха", орієнтованої на реалізацію маркетингової концепції

  • Послуга реорганізації маркетингового підрозділу підприємства (на прикладі TOB "АПК "Солоха")

  • Використання нових інформаційних технологій для підвищення конкурентоспроможності TOB "АПК "Солоха"

  • Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

  • Система соціальної роботи та необхідність її інфраструктурного забезпечення

  • Функціональний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Морфологічний аналіз інфраструктури соціальної роботи

  • Галузі життєдіяльності людини

  • Висновки

  • Розділ 15. СОЦІАЛЬНИЙ ТА МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ

  • Оцінка населення проекту

  • Методика залучення населення до роботи над проектом

  • Загальні підходи до оцінки фінансової стійкості проекту

  • Висновки

  • Розділ 16. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Складові комплексу маркетингу (по Котлеру)

  • Реклама як засіб здійснення маркетингу соціальних послуг

  • Основні типи реклами, планування реклами та цілі стратегії реклами

  • Дизайн в стратегій маркетингу та рекламної діяльності

  • Управління електронною комерцією і онлайновий маркетинг соціальних послуг

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ