Рівень бідності в Україні за офіційними даними становив в 2005 р. - 25 %. Висока частка бідних серед працюючих. 78 % бідних становлять сім'ї, в яких із дорослих працює.
Реформування соціального захисту передбачає перетворення системи повного державного забезпечення в систему "створення можливостей", тобто залучення ринкових механізмів суспільного перерозподілу. Соціальна допомога включає: соціальні виплати багатодітним і малозабезпеченим сім'ям, неповним сім'ям; пенсії непрацездатним членам сім'ї в разі втрати годувальника; пенсії інвалідам, в тому числі інвалідам дитинства; пенсії людям похилого віку, що досягли пенсійного віку, але в яких відсутній з якихось причин трудовий стаж; професійне навчання і працевлаштування інвалідів; соціальне обслуговування людей похилого віку, дітей-сиріт, інвалідів в стаціонарних установах, санаторно-курортне лікування і т. п. Соціальна допомога може бути не лише в грошовій, айв негрошовій формі - продовольчі талони на продукти харчування, одяг.
В Україні розроблено ряд соціальних програм, що мають загальнонаціональний характер. Програми "Діти України" та "Здоров'я людей похилого віку", затверджені указами Президента України (Відповідно в 1996 р. та в 1997 р.), Кабінет Міністрів України затвердив постановами ряд національних програм - програму вирішення проблем інвалідності (1991 р.), планування сім'ї, програма поліпшення стану жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства (1992 р.), програму зайнятості населення на 1997-2000 рр. (1997 р.). Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. схвалила Концепцію соціального забезпечення населення України. В 1990-х рр. було прийнято ряд соціальних Законів України - "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" від 21 березня 1991 р., " Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р., " Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р., "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р., "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997 р., "Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. Ряд Указів Президента України також були присвячені соціальному забезпеченню громадян - "Про основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки" від 18 грудня 1997 р., "Про основні напрямки пенсійного забезпечення в Україні" від 13 квітня 1998 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. В програмі соціально-економічного розвитку країни "Україна - 2010" основна увага приділяється проблемам соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
В Україні соціальні виплати є недостатніми для підтримання нормальних умов життя. Крім того, існує заборгованість по соціальним виплатам, часто допомога безадресна (тобто надається тим, хто є достатньо матеріально забезпеченим). Адресною допомога буде тоді, коли враховуватиметься матеріальне становище сім'ї, як це робиться на Заході. Соціальні паспорти населення, в яких визначаються категорії малозабезпечених громадян, їх потреби з урахуванням соціальних гарантій на державному рівні, дозволяють до деякої міри вирішити цю проблему. Кількість звернень по соціальну допомогу останнім часом постійно зростає, що є свідченням низького рівня життя населення.
Одним із напрямків діяльності держави по забезпеченню соціального захисту є підтримка певного рівня доходів. Ця задача вирішується шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, введення різних форм компенсацій при підвищенні цін, проведення індексації, надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, виплати допомоги по безробіттю і т. п. Мінімальна заробітна плата має встановлюватись в розмірі не нижчому вартісної величини межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу (Ст. 9 Закон України "Про оплату праці"). Розмір мінімальної заробітної плати використовується при визначенні розмірів оплати праці і призначенні і виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми (Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми").
Система соціального захисту включає також соціальне страхування. Воно є двох видів - обов'язкове і добровільне. Добровільне страхування (страхування життя, дітей, військовослужбовців і т. д.) побудоване на принципах колективної солідарності і взаємодопомоги. Держава цьому страхуванню підтримки не надає. Обов'язкове соціальне страхування є гарантованою державою системою заходів по забезпеченню громадян в старості, на випадок непрацездатності тощо. Соціальне страхування економічно активного населення від різних рисків фінансується із фондів, що формуються із цільових внесків робітників і роботодавців. При дефіциті цих фондів держава має надавати допомогу. Верховна Рада України встановлює тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування, а Кабінет міністрів визначає розподіл відрахувань до Пенсійного фонду та фонду соціального страхування.
Сьогодні не можна забезпечити належний соціальний захист без моніторингу соціальної політики. Завдання моніторингу полягає у визначенні того, наскільки, по-перше, нормативно-правові акти, діяльність органів державної влади, рішення та діяльність місцевого самоврядування відповідає стратегії соціальної політики; по-друге, потрібно виявити, що приводить до негативних соціальних наслідків, дати оцінку масштабів цих наслідків; по-третє, моніторинг передбачає аналіз відповідності нормативно-правових актів, соціальних проектів та програм інтересам громадян, визначення можливості їх реалізації; по-четверте, необхідна оцінка ефективності окремих соціальних програм; по-п'яте, даються пропозиції щодо вирішення існуючих соціальних проблем, вдосконалення соціальної політики. Потрібно регулярно проводити моніторинг програм надання населенню житлових субсидій, ефективності регулювання ринку праці і т. п.
В Україні при переході до ринкової економіки зростає значення державного соціального захисту, хоча і профспілки, підприємства, благодійні організації також цьому сприяють. Соціальний захист населення вимагає збільшення державного фінансування. Порівняння потреб в бюджетних асигнуваннях на соціальні програми і державних доходів показує, що лише потреба в засобах фінансування соціального захисту і соціального забезпечення приблизно дорівнює загальній сумі доходів Державного бюджету України.
Управління соціального захисту в регіонах часто створюють центри соціального обслуговування дома тих, хто потребує постійного догляду (одинокі інваліди, пенсіонери). Створюються також служби невідкладної соціальної допомоги.
Суб'єкти соціального захисту, що здійснюють політико-правове забезпечення системи соціального захисту:
• o Верховна Рада України - приймає закони щодо соціального захисту; встановлює основні засади здійснення соціального захисту; визначає рівень соціальних гарантій та основних соціальних нормативів; затверджує загальнодержавні програми у соціальній сфері; визначає напрямки та обсяги фінансування з державного бюджету, що спрямовуються на соціальний захист; визначає порядок формування і використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування та статусу відповідних установ;
• o Президент України - є гарантом прав громадян у сфері соціального захисту, забезпечує виконання законодавства про соціальний захист через органи державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
• o Кабінет Міністрів України - організовує розробку цільових загальнодержавних програм у сфері соціального захисту; створює відповідні правові, організаційні та фінансові механізми їх реалізації; забезпечує функціонування та розвиток закладів, що реалізують функції соціального захисту; укладає міжнародні угоди та координує міжнародне співробітництво з питань соціального захисту;
• o центральні органи виконавчої влади та підпорядковані їм Державна служба зайнятості, Державна служба пенсійного забезпечення;
• o місцеві органи виконавчої влади - зобов'язані реалізовувати державну політику соціального захисту шляхом підготовки проектів регіональних та місцевих соціальних програм;
• o органи місцевого самоврядування - затвердження регіональних та місцевих соціальних програм; надання допомоги на прожиття на підставі безпосереднього соціального контакту; встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових та визначених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення; надання житла, поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, соціальне обслуговування на дому і в стаціонарних установах громадян, котрі потребують відповідної форми соціального захисту; вжиття заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, в тому числі організація проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах та в організаціях, що належать до комунальної власності.
Таким чином, в Україні за роки незалежності сформувалась нова система соціального захисту, які відрізняються від тієї, що була в УРСР. Реформування соціального захисту передбачає перетворення системи повного державного забезпечення в систему "створення можливостей". В Україні розроблено ряд соціальних програм, що мають загальнонаціональний характер, прийняті соціальні закони, Укази Президента України.
Особливості соціального захисту в соціальних державах
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Становлення та розвиток соціального захисту в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
