Незважаючи на те, що в різних державах до цієї категорії віднесені різні групи людей, визначені подібності в цьому відношенні існують у всіх країнах. До загальної категорії особливо вразливих громадян відносяться біженці, люди похилого віку, представники етнічних і расових меншин, інваліди, особи, що вийшли з психіатричних лікарень чи в'язниць, хворі чи з поганим здоров'ям, бездомні чи ті, хто живе в скрутних умовах або шукають притулку, батьки-одинаки, жінки, що мають на утриманні інших членів родини і мають скромний статок, довгострокові безробітні, працюючі особи літнього віку, молоді люди і діти. Багато хто з них, зрозуміло, не належать до особливо вразливих категорій населення. їхня уразливість частіше стає наслідком недосконалості існуючої системи соціального забезпечення, цінностей, що переважають у суспільстві, практичних заходів, здійснюваних в суспільному житті й загострюється цими ж факторами.
Все зазначене обумовлює появу і використання у нашому подальшому викладі матеріалу поняття "кризова людина", сутністю якого є характеристика людини, яка потрапила у важкі життєві обставини і не може або не хоче самостійно їх подолати. Ми пропонуємо розглядати три категорії кризових осіб. Підставою для такої класифікації можна обрати усвідомлення людиною своєї проблеми і мотивацію щодо її подолання.
Перша категорія - кризова людина, яка чітко усвідомлює свій стан (фізичний, психоемоційний, матеріальний тощо) і має мотивацію щодо його подолання або самостійно, або за допомогою соціального працівника. Прикладом може бути людина, яка втратила роботу, або отримала травму. Друга категорія - кризова людина, яка чітко усвідомлює свій стан, але не має його подолання, використовуючи це як козир для отримання певних благ: від держави (грошова допомога, пільги тощо), від оточення (співчуття, увага тощо). Прикладом може бути інвалід з дитинства, який отримає, скажімо, з дитинства малу пенсію і перебуває на утриманні батьків-пенсіонерів. Або людина без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани та ін. Третя категорія - кризова людина, яка не усвідомлює свого стану і не має мотивації щодо його подолання. Прикладом може бути розумово відстала людина, яка потребує сторонньої допомоги для задоволення життєвих потреб. Це найважча категорія для роботи, оскільки лише активна діяльність соціального працівника (практично без участі клієнта) може частково вирішити проблеми кризової людини.
Створити умови для якісного життя і активної участі представників незахищених верств населення в економічному, політичному і духовному житті суспільства, покликаний комплекс інформаційних, речовинних, енергетичних компонентів, зокрема, служби, організації і установи та їх підрозділи, тобто інфраструктура соціальної роботи. її можна вважати інструментом, який застосовує соціальна робота для реалізації своєї головної мети. Зазначимо при цьому, що стратегією соціальної роботи є дії соціального працівника, спрямовані на підвищення ступеня самостійності клієнта, його здатності контролювати своє життя і самому вирішувати проблеми, що виникають.
Обмеживши зміст поняття "інфраструктура соціальної роботи" інформаційними, речовинними та енергетичними компонентами, що забезпечують загальні умови життєдіяльності кризової людини в різних аспектах суспільного життя, ми тим самим окреслили ту сферу об'єктивної реальності, що відбиває це поняття. При цьому необхідно зауважити, що пріоритет має не лише субстанція речовини (як це відчувалося у роботах дослідників інфраструктури XX ст.), а й інші субстанції - інформація та енергія). Тобто все те, що належить духовному світу, зберігає своє значення при розгляді інфраструктури соціальної роботи.
Аналіз і узагальнення існуючої наукової літератури, присвяченої інфраструктурі, дозволяє зробити висновок про те, що інфраструктура є комплексом галузей, а також виробництв і видів діяльності, що надають послуги матеріальному виробництву, забезпечують відтворення шляхів, зв'язку, транспорту (виробнича інфраструктура), забезпечують економічний обіг у народному господарстві (інфраструктура товарного ринку), надають послуги населенню інформаційного та освітнього змісту (інформаційна та інфраструктура освіти), створюють умови для охорони здоров'я людини (інфраструктура охорони здоров'я та соціальної роботи) та збереження і відтворення навколишнього природного середовища (екологічна інфраструктура).
Соціальна інфраструктура, будучи сукупністю галузей, створює необхідні умови для повноцінного життя населення і розвитку людського потенціалу. У свою чергу, кожна з галузей соціальної інфраструктури є складною соціально-економічною системою з притаманними їй ознаками, властивостями, закономірностями й особливостями формування і функціонування. Разом з тим соціальна інфраструктура може й повинна розглядатися як самостійна система більш високого порядку, що поєднує цілком визначені галузі (системи), пов'язані між собою відповідними відносинами різної складності та ступенем взаємовпливу, які мають єдину загальну мету - забезпечення життєдіяльності населення і формування умов для соціально-економічного розвитку. Підґрунтям соціальної інфраструктури, на думку Ж. Тощенка, є матеріально-речовинні елементи, що покликані забезпечити загальні умови діяльності людини в сфері праці, суспільно-політичного і духовного життя, з якими тісно пов'язана діяльність людини в родині й у побуті. Ці елементи створюють умови для ефективного функціонування системи життєзабезпечення людини в усіх сферах громадського життя. Коли ми говоримо про систему життєзабезпечення або про життєве середовище, маємо на увазі необхідні умови життєдіяльності людини: житло, продукти харчування, одяг, взуття тощо. Розвиток суспільства, ускладнення взаємовідносин людини з природою, зміни змісту праці, підвищення у зв'язку з цим інтелектуальних, професійних вимог до людини, середовища її життєзабезпечення стають об'єктивними факторами існування і діяльності, без яких не може відбуватися виробничий процес.
Таким середовищем життєзабезпечення стає сфера виробництва і споживання різних видів послуг і духовних благ. її виникнення пов'язане з поглибленням суспільного поділу праці, коли зі сфери матеріального виробництва виділяється діяльність з "обробки людей людьми". Своїм подальшим розвитком ця сфера зобов'язана, з одного боку, росту продуктивності праці в матеріальному виробництві, що дозволяє вивільняти ресурси для розвитку виробництва послуг і духовних благ, з другого - зростаючим потребам населення в послугах і духовних благах, що разом з матеріально-речовинними благами складають фонд особистого споживання людини.
Враховуюче сказане вище, можна зробити висновок про те, що інфраструктура соціальної роботи є однією із галузей, підсистемою соціальної інфраструктури, яка забезпечує загальні умови життєдіяльності кризової людини через ефективне творення та відтворення її сутнісних сил. Соціальна адаптація, профілактика, реабілітація, ресоціалізація, соціальне обслуговування вразливих груп населення - це головні напрями використання потенціалу об'єктів інфраструктури соціальної роботи, які визначають і реалізують її зміст.
Кожен конкретний компонент інфраструктури соціальної роботи має набір загальних та специфічних властивостей і характеристик. Всебічний науковий аналіз всіх одиничних об'єктів виявляється недоцільним і практично неможливим, та й навряд чи він міг би допомогти виявленню основних, найбільш загальних тенденцій і напрямів їхнього розвитку. В цьому зв'язку виникає потреба у здійсненні класифікації компонентів інфраструктури соціальної роботи.
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що інфраструктура соціальної роботи є складовою соціальної інфраструктури і, природно, що її визначення базується на загальному понятті останньої. Сутністю інфраструктури соціальної роботи є інформаційна, речовинна та енергетична складові необхідної праці для творення і відтворення сутнісних сил кризової людини. Розуміння сутнісного змісту інфраструктури соціальної роботи дає можливість зробити висновок про доцільність її розгляду в якості особливої галузі інфраструктурних досліджень об'єктивних закономірностей і принципів пропорційного розвитку всіх засобів, що забезпечують умови життя і діяльності людини, трудових колективів, громади, держави, громадянського суспільства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг соціальних послуг» автора Воронкова В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
