Розділ 10. Вдосконалення логістичних процесів на складах туристського комплексу

На сучасному етапі розвитку народного господарства все більш важливе значення набуває прискорення процесів вантажної обробки, скорочення строків доставки до споживачів необхідних продуктів виробництва. Тому в умовах переходу до ринкової економіки особлива увага повинна приділятися раціоналізації товароруху, комплексній механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, поліпшенню використання транспортних засобів, широкому розповсюдженню контейнерних та пакетних перевезень.

Прогресивна технологія товароруху заснована на підготуванні товару до продажу, укладанню його в тару-обладнання або пакет на піддоні . для транспортування та зберігання на складі без розформування першочергово підготовленої вантажної одиниці дозволяє максимально механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи, скоротити кількість логістичних операцій по обробці товарів, збільшити ефективність використання транспорту та скоротити його простої, скоротити витрати на виготовлення транспортної тари, різко зменшити потребу у вантажниках.

Контейнеризація та пакетизація належать до найбільш прогресивних способів організації процесу товароруху і механізації навантажувально-розватажувальних та транспортно-складських робіт з різноманітними тарно лакувальними вантажами. При їх впроваджуванні виключаються або скорочуються витрати на тару, ліквідуються або зводяться до мінімуму збитки товарів у процесі їх доставки від місць виробництва до сфери споживання, а також ефективніше використовуються сучасні підйомно-транспортні засоби.

Існуючий в наявності досвід свідчить про те, що застосування контейнерів і піддонів у торгівлі і громадському харчуванні дозволяє здійснити комплексну механізацію навантажувально-розвантажувальних робіт на всіх етапах транспортного процесу, збільшити продуктивність праці приблизно в 6-10 разів.

Все це обумовлює необхідність вдосконалення існуючої технології товароруху.

Дана творча праця присвячена розробці прогресивної технології руху продовольчих товарів на прикладі консервів і мінеральної води на складі ресторану "Спорт" м. Києва.

Це дослідження передбачає вивчення ряду питань по удосконаленню існуючої технології товароруху на конкретному об'єкті, внаслідок чого автором розроблені більш раціональні варіанти логістичного процесу і підтверджені розрахунком економічного ефекту від їх впровадження на основі маркетингу.

10.6.1. Тактика і стратегія маркетингу та його вплив на вдосконалення технології товароруху

10.6.2. Вітчизняний та закордонний передовий досвід по вдосконаленню технології товароруху на складах

Посередницькі оптові підприємства у системі ринкових відносин можливо поділити на дві групи: незалежні посередницькі організації і залежні. Незалежні організації для виробників і одержувачів продукції є самостійними посередницькими організаціями, які здобувають товари у власність з поступовою їх реалізацією споживачам. Залежні посередники не претендують на право власності на товари, працюючи за комісійні винагороди за здійснювані послуги. До них відносяться різноманітні збутові агенти, брокери, комісіонери. Групи незалежних оптових посередників стосовно збуту продукції промислового підприємства називаються дистриб'юторами і є найбільш багато чисельними та вагомими у системі матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, у США на цю групу припадає близько 80% всіх підприємств, які мають 85% складських приміщень. Незалежні оптові посередники поділяються на два типи:

а) дистриб'ютори, які мають (або одержують) складські приміщення;

б) дистриб'ютори, які не мають (не орендують) складські приміщення. Останніх інколи називають торговельними маклерами, на частку яких у розвинутих країнах припадає приблизно 20% підприємств і близько 10% обігу незалежних посередників. Ці підприємства відрізняються більш вузьким профілем діяльності. Вони звичайно мають справу з крупно габаритними вантажами, транспортування і передача яких дуже трудомістка.

Дистриб'ютори, які мають складські приміщення, як правило, здійснюють у повному обсязі комерційну і виробничу діяльність, яка входить в компетенцію посередника. їх називають дистриб'юторами регулярного типу. Набуваючи вироби за свій рахунок, вони, як і торговельні маклери, беруть на себе весь ризик, викликаний змінами кон'юнктури, пошкодженням, моральним старінням і т.п. Дистриб'ютори також зберігають товари, позбавляючи своїх постачальників і замовників від необхідності утримання складських запасів. Ними вирішується важлива задача перетворення промислового асортименту продукції, яка випускається в торговельний асортимент відповідно до виробничих потреб споживачів. Вони займаються транспортними операціями, кредитують споживачів, здійснюють рекламну діяльність і, окрім того, надають консультаційно-інформаційні послуги.

В залежності від характеру товарної спеціалізації виділяються багато товарні дистриб'ютори, які не мають визначеної спеціалізації і реалізують багато профільну продукцію, а також дистриб'ютори, які визначають свою товарну групу. Останні класифікуються в свою чергу на різноманітні категорії відповідно до кількості асортиментних позицій.

Поширення асортименту розглядається як важливий фактор підвищення конкурентоспроможності.

Виробник має можливість продавати продукцію дистриб'юторам, які потім самостійно збувають її безпосередньо споживачам. Вибір такого початку товароруху буде ефективним тільки у випадку, якщо:

• ринок розосереджений, а обсяг збуту у кожній географічній зоні недостатній для виправдання витрат по прямому каналу розподілу;

• число оптовиків (посередників) звичайно перевищує кількість регіональних базових складів виробника;

• виріб повинен збуватися споживачами багатьох галузей виробництва, а ефективне розповсюдження всіх або більшої їх частини буває

, при використанні оптових незалежних посередників;