Розділ «2.4. Логіко-семантичний аналіз мови»

Предметний функтор - семантична категорія, яка означає клас мовних виразів, що розкривають функціональне відношення між іменами, термінами у висловлюваннях. До предметних функторів належать слова та словосполучення - "сума", "вага", "відстань між...", "пара", "столиця" та ін. Наприклад, у висловлюванні "Відстань між містом А і містом У - 200 км" предметним функтором буде слово "відстань".

Іменна та пропозиційна функція - логічні терміни, що відокремлюють висловлювання, які містять функціональні знаки х, у,(логічні змінні), зі заміною яких висловлювання набуває функції істинного значення.

Іменна функція - вираз на зразок "письменник х", "столиця у", "вчений х", в яких змінні х, у можна замінити певним іменем, що позначає певний предмет міркувань, наприклад, "письменник Бальзак", "столиця Київ", "учений Га-лілей".

Пропозиційна функція - на зразок "х - місто, з відомим музеєм "Лувр", 11 х - українське місто, де є метро", "у - домашня тварина", в яких змінні х, у можна замінити певним іменем, унаслідок чого воно набуває функції істинного значення: "Париж - місто з відомим музеєм "Лувр"; "Харків - українське місто, де є метро"; "корова - домашня тварина".

Філософи та логіки (Г. Фреге, Б. Рассел, Р. Карнап) виокремили одиниці логіко-семантичної структури мови - ім'я (термін) і визначили різницю між смислом та значенням імені у відношенні "предмет - ім'я".

Термін "смисл" у логіко-семантичних концепціях мови трактується в такий спосіб.

Смисл (лат. - сенс) - зміст знакового виразу, означення знаку на відміну від позначення, зміст окремого мовного виразу (імені, терміна, висловлювання) або множини мовних виразів (текст); думка, яку містить окреме висловлювання або текст. У логічній семантиці - абстрактний зміст певного символу (імені, терміна, висловлювання), означування символу, яке варто чітко розмежовувати від значення (позначуваного); концепт імені (А. Черч); інтенсіонал мовного виразу (Р. Карнап).

Поза логіко-семантичною сферою міркувань - синонім слова "сенс" (сенс життя, сенс праці, сенс навчання і под.). У процесі людської життєдіяльності в її різних формах і виявах смисл - особливий феномен, сполучений із діяльністю розуму в поєднанні з мовою. Людина оволодіває мовою і на підставі активності власного розуму намагається пізнати смисл: вчинків і поведінки індивідів, соціальних груп; артефактів культури; людської історії; текстів та ін. Пізнаючи смисл, людина осягає його або не осягає. Осягання смислу породжує феномен розуміння (про це див. 7.4).

Окрім цього, людина не лише осягає смисл того, що вона пізнає, а й надає власного смислу явищам культури та цивілізації (артефактам культури, художнім, філософським, релігійним текстам і под.), фактам життя, історичним подіям. Надання свого смислу залежить від ціннісних установок і світогляду людини як суб'єкта суспільної діяльності. З наданням власного смислу тому, що пізнається, виникає феномен суб'єктивної інтерпретації об'єктів пізнання та розщеплення смислів на п-смислів, залежно від концептуальних підходів до історичного руху пізнання і контекстів, у котрих дещо осмислюється, визначається.

Філософське та логіко-семантичне пізнання смислу, яке здійснюють філософи, починаючи з античності, зумовило виникнення особливих теорій смислу в контексті досліджень мислення й мови (семіотика, герменевтика, логічна семантика) і формування системи понять, що виокремлюють специфіку смислу: ім'я; термін; концепт; значення; денотат; контекст; референція; розуміння; інтерпретація; інтенсіонал; екстенсіонал та ін.

І. Смисл і значення імені.

Смисл імені - це зміст імені, який виявляє функцію означення.

Ім'я має:

- власний і наданий смисл імені. Якщо ім'я точно вказує на предмет позначення, тобто предмет позначається лише цим іменем, то воно має власний смисл (наприклад, "глава діючого уряду України", "викладач логіки"), а якщо ім'я не вказує точно на позначуваний предмет, набуваючи різних смислів у різних контекстах, то воно має наданий смисл (наприклад, ім'я (термін) "логіка" (див. 1.2), або ім'я "мова" (див. 2.2);

- первинний і вторинний смисл імені. Первинним є смисл, визначений при походженні імені в певний історичний час (етимологія імені), а вторинним - історично набутий, коли сталося розщеплення на л-смислів, залежно від контекстів його використання та історичного руху пізнання. Скажімо, ім'я "логос" історично набуло чимало смислів з моменту виникнення: в давньогрецькій філософії означає всезагальний закон як розумна підстава світу (всім керує логос - Геракліт), закон буття (Платон); логічний закон, принцип мислення (Арістотель); слово, розум (софісти); світовий розум, завдяки якому здійснюється єдність світу, зв'язок та узгодженість його частинок (стоїки); в сучасному трактуванні: - слово, думка, розум ("Логіка - наука про розум (логос)"; вчення, наука про певний об'єкт дослідження.

Залежно від того, скільки смислів набувають імена в контексті їх використання, один або д, їх поділяють на однозначні (автозаправка, автомобіль, планета Сонячної системи) та багатозначні (демонстрація, аудиторія, право);

- явний і неявний смисл імені. Явним є смисл, який визначений у межах певної мови і не потребує додаткового логіко-семантичного визначення (собака, кішка, місто, будинок, чоловік, жінка, дитина), а неявним - смисл, що вимагає додаткового логіко-семантичного визначення в певному контексті (життя, сила, енергія, закон).

Предметне значення - в повсякденних міркуваннях - те саме, що й смисл. У логічній семантиці - предмет, який позначають певним іменем (значення вказує на об'єктивне існування певного предмета, що позначається певним іменем); те саме, що денотат імені.

Смисл і предметне значення - дві взаємопов'язані семантичні категорії, які розрізняють функції означення та позначення імен, у різних контекстах міркувань. На рівні повсякденних міркувань категорії "смисл" і "предметне значення" не розрізняють ("в якому смислі" і "в якому значенні" - - тотожні). Чітке розмежування цих категорій вперше здійснив Г. Фреге (оперував словом "значення"). Для кожного імені він визначив різницю між його смислом, тобто означенням, і значенням, тобто предметом позначення.

Смисл - це спосіб, яким вказують на позначуваний предмет або денотат. Так, смисл імені "книга" - виданий друкарським або офсетним способом твір, що має свого автора, назву, кількість обліково-видавничих аркушів (обсяг), кількість примірників (наклад), а його предметне значення (денотат) - конкретна книга, яка має властивості, визначені у смислі цього імені (наприклад, книга Т. Шевченка "Кобзар").