Розділ 5. ПРАКТИЧНА ЛОГІКА

- евристика прийняття рішення (здатність суб'єкта х конструювати (створювати) різні альтернативи, щоб мати шанс виходу з проблемної ситуації, ухвалювати нестандартне рішення, здійснювати несподіваний вибір;

- логіка прийняття рішення (визначення раціональності дій суб'єкта х, коли він вибирає між альтернативами, та вміння передбачати наслідки вибору однієї з альтернатив).

Визначимо послідовність логіки прийняття рішення.

Ситуація вибору - життєва ситуація (стан речей, стан справ) у час і,, в якій опинився суб'єкт (індивід, особистість, діяч); стан вибору в час коли треба прийняти остаточне рішення. Ця ситуація вибору може бути визначеною або невизначеною, конфліктною або неконфліктною, екстремальною чи неекстремальною (приклад життєвої ситуації вибору: "обдурювати або не обдурювати", що виникла під час найму на роботу, наводить американський логік Р. Смалліан).

Вихідний стан - інформація (знання), якою володіє суб'єкт х, на підставі чого він приймає рішення. Отже, щоб прийняти рішення, треба володіти інформацією про об'єкт вибору.

Об'єктивні чинники, що зумовлюють вибір однієї з альтернатив, - чинники (обставини, стан справ, умови), що не залежать від суб'єкта д", але впливають на вибір, наприклад, соціальні (економічні, політичні, правові, релігійні), природні фактори. До об'єктивних чинників належить також фактор часу, скажімо, у певних життєвих ситуаціях суб'єктові х варто приймати певне рішення швидко, миттєво, оскільки певний намір або мета не буде реалізована.

Суб'єктивні чинники - психологічні, інтелектуальні фактори, які залежать від самого суб'єкта х і які впливають на вибір або, навпаки, уникнення від вибору. Вони зумовлюють такі варіанти прийняття рішення в ситуації вибору:

- вибір продуманий або непродуманий;

- вибір спирається на здоровий глузд або безглуздий;

- передбачені можливі наслідки вибору тієї чи іншої альтернативи або непередбачені.

Суб'єктивні фактори впливають і на такі ситуації, коли дехто х не приймає жодного рішення і не виконує умови вибору, тобто уникає будь-якого вибору, або перекладає вибір на інших діячів.

Умови, за яких приймають рішення, можуть бути визначеними або невизначеними. Визначеними є умови (середовище, стан справ, обставини), за яких суб'єкт х приймає оптимальне, єдино можливе, правильне рішення в певній ситуації, а невизначеними - умови, за яких суб'єкт х може прийняти й випадкове рішення, тобто таке, яке не випливає з необхідністю з певних обставин.

Принципи (критерії) вибору альтернатив у конкретній ситуації - раціонально сформульовані принципи, на підставі котрих здійснюють оцінку кожної альтернативи, що мають значення для суб'єкта х у певній конкретній ситуації. Принципи (критерії) стають підставою для прийняття суб'єктом х остаточного рішення: яку з альтернатив вибрати. До таких принципів (критеріїв) належать:

1. Володіти якомога більшою інформацією, щоб прийняти правильне рішення.

2. Віддати перевагу тій альтернативі, яка не суперечить нормам права та моралі (не завдавати шкоди суспільству, іншим людям, навколишньому природному та соціальному середовищу, інтересам держави і под.);

3. Прийняте рішення повинно бути обґрунтованим, тобто мати певну раціональну підставу, зокрема доцільності, законності (вибір між законною або незаконною дією); моральності (вибір між моральною чи аморальною дією); краси (вибір між прекрасним або потворним); значення істинності (вибір між правдою чи брехнею, істиною чи хибністю); передбачування наслідків (вибір між можливими наслідками, що випливають з альтернативної дії, які можуть бути бажаними або небажаними для суб'єкта х).

У ситуації вибору та прийняття рішення, котру з альтернатив вибрати, передує внутрішня боротьба мотивів як особливий психічний стан суб'єкта х, що є об'єктом вивчення психологів, моралістів, юристів, а також оцінка альтернатив - визначення, яку з альтернатив вибирає суб'єкт х, тобто якій віддає перевагу. Особливості міркувань, у котрих міститься перевага, досліджує логіка переваги.

Логіка переваги (оцінок) - різновид практичних логік, який досліджує висловлювання з оцінювальними характеристиками об'єктів, про які йдеться у висловлюванні. Це формальна модель міркувань, що містять перевагу. їх логічний аналіз уперше здійснив Арістотель у праці "Топіка", а як особлива теорія була створена Г. X. фон Врігтом.

На підставі логічного аналізу висловлювань Арістотель виокремив клас практичних міркувань, в яких між об'єктами, що перебувають у певному порівняльному відношенні, одному об'єктові віддається перевага над іншим, а критерієм вибору для людини стає щось необхідне, ціннісне, ситуативне, важливе в певний момент часу та ін. Зокрема, за Арістотелем:

1. Постійному і тривалому віддають перевагу над непостійним і нетривалим.