TextBook — Абсолютно серйозно. Ти просто не бачила, що коїться з Філіпом. Він як здурів. Таким закоханим я його ніколи не бачив… А втім, ні, брешу, бачив. Сім років тому. Тоді він закохався в Ернанову кузину по матері — ти ж знаєш цю історію, — і одружився. Тож усе може трапитися. Якщо він колись на догоду своїм пристрастям пішов на мезальянс, поставивши під загрозу своє майбуття, то цілком здатен наплювати на всі політичні розрахунки, одружитися з Бланкою і силою відібрати в Робера Третього королівську корону, як це трохи не зробив його батько, коли покійний Робер Другий не погодився віддати за нього свою дочку. Не слід забувати, що Філіп — справжній син свого батька.
— І все-таки я боюся за Бланку.
Ґастон пильно подивився їй в очі і всміхнувся:
— А може, ти просто ревнуєш її?
Гелена почервоніла і збентежено опустила очі.
— Ви що, позмовлялися всі з Марґаритою?! Що за дурню ви верзете!… До речі, мало не забула. Як поживає моя люба кузина? Що в них з Тібальдом?
— Нудьгувати їм не доводиться, життя кипить і вирує. А недавно вони обмінялися рогами.
— Ну, нарешті! І кому належить пальма першості?
— Ґрафові. Але Марґарита в боргу не лишилася. Учора вона заманила до свого ліжка Сімона.
— Твого зятя? Але ж він, перепрошую, дурненький.
— Вірніше сказати, інфантильний, — уточнив Ґастон. — Він ще дитина, причому дитина дуже мила. Мабуть, Марґарита оцінила це.
Після недовгих роздумів Гелена згідно кивнула:
— Таки твоя правда. Здебільшого Марґариту приваблюють або недосвідчені молодики, на зразок того ж Сімона де Біґора чи мого бідолашного брата, або затяті розпусники, як от ґраф Тібальд чи кузен Красунчик… Інша річ, я, — додала вона, і д’Альбре миттю відчув у її голосі кокетливі нотки. — От мені більше до вподоби зрілі чоловіки. Скажімо, такі, як ти.
Ґастон осміхнувся:
— І скількох же зрілих чоловіків ти знала?
— Поки жодного. Але невдовзі збираюся надолужити прогаяне. І почати думаю з тебе.
— Он як! — трохи збентежено промовив він, заскочений зненацька цією пропозицією. — Ти…
— Так, — відповіла Гелена, очі її млосно заблищали. — Так! Я сама набиваюся.
— Отакої! За ці півтора місяця ти, виявляється, дуже змінилася. Раніше вдавала з себе таку цнотливу, таку доброчесну, таку неприступну, лише зрідка дозволяла мені поцілувати тебе в губи, та й то з чистісіньких пустощів. А тепер от навпростець запрошуєш мене в своє ліжко. З чого б така раптова зміна?
Гелена зітхнула:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LXVI Гелена Іверо“ на сторінці 3. Приємного читання.