TextBook — А от що: Філіп мій друг і мій государ, і я не хочу, щоб він чинив несправедливість.
— Несправедливість?! Таж цей бовдур мало не замордував його.
— Певна річ, — погодився Ернан. — І, поза будь-яким сумнівом, він заслуговує на суд, але на суд справедливий, без гніву й упередження. А Філіпа зараз ніяк не назвеш справедливим і неупередженим. І взагалі, на мою думку, Монтіні й без того покараний. Жінка, яку він шалено любить, кинула його, а його сестра нещасна в шлюбі… Між іншим, тобі не здається, що занадто багато шлюбів укладається без взаємного кохання: та ж Матільда і Ґабріель, Анна Юлія та Філіп, Марґарита і ґраф Шампанський, Амеліна та Сімон, Бланка і ґраф Біскайський, підозрюю, що й Елеонора Кастільська не дуже тішиться своїм титулом королеви Італії, та й у тебе з Клотільдою… — Він осікся, здивовано втупившись на Ґастона, чиє обличчя нараз спотворила гримаса невимовного болю. — Що трапилося, друже? Тобі зле?
— Клотільди вже немає, Ернане, — хрипко промовив Ґастон, уникаючи його поглядом. — Вона померла.
Від несподіванки Шатоф’єр різко осадив коня.
— О, Боже! Коли?
Д’Альбре також зупинився.
— Минулої середи. А вчора вранці до мене прибув гонець з повідомленням про її смерть.
— І ти весь цей час мовчав?!
— Хотів був сказати Філіпові, але якраз тоді він місця собі не знаходив через ті підозри щодо Бланчиної вагітності, і в мене просто язик не повернувся. Ну, а потім він був такий щасливий…
— Бісів сину! — раптом скипів Ернан. — Чому мені не сказав?
— Як це не сказав? Оце ж я кажу тобі.
— Це сьогодні. А вчора?
Ґастон важко зітхнув:
— Ти запропонував мені скласти тобі товариство, і я боявся, що, дізнавшись про все, ти передумаєш, переконаєш мене їхати до Тараскона. А я не хотів туди їхати, не хотів також залишатися в Памплоні, бачити наших, дивитися їм в очі. Я ладен був утекти світ поза очі.
— Чому?
— Бо мені соромно, Ернане, — з несподіваним запалом відповів Ґастон. — Бо це я, саме я завинив у Клотільдиній смерті. Сімон якимсь чином дізнався про мої плани щодо розлучення і написав про це Амеліні — а та взяла й вибовкала все Клотільді. Це, звісно ж, вразило її, приголомшило… — Він зробив паузу, тамуючи гіркий схлип. — У неї почалися передчасні пологи… і вона померла… Обоє померли — Клотільда і її дитина… моя дитина… син… Я так довго чекав сина, мого спадкоємця… а він помер, так і не народившись… Через мене помер! — Ґастон ударив шпорами коня і вирвався вперед.
Кілька хвилин Ернан їхав позаду нього, а коли наздогнав, то обличчя в д’Альбре було вже спокійне і зосереджене.
— А знаєш, Ґастоне, що це таке? Це совість. Вона завжди прокидається запізно, і то в найнедоречніший час.
Ґастон нічого не відповів, вдавши, ніби не розчув Ернанової репліки. А той після нетривалого мовчання задумливо промовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LXIV Про марність світу цього“ на сторінці 3. Приємного читання.