TextBook — Це він і є.
Філіп здивовано втупився в Марґариту:
— Сімон?! Та що ви кажете!
— А що тут такого дивного, скажіть на милість? І взагалі, я не можу збагнути, принце, чому ваша двоюрідна сестра нехтує його.
— Він вже встиг поплакатися вам?
— Можна сказати, що так.
— Це в його репертуарі. Сімона хлібом не годуй, тільки дай йому поскаржитися на Амеліну… І все ж повірте, Марґарито, він перебільшує. По-своєму Амеліна дуже любить його.
— По-своєму? — з лукавою усмішкою перепитала принцеса. — Як це, по-своєму?
— Це довга історія, принцесо. А якщо кількома словами, то він зворушує її, вона жаліє його і любить, як свою дитину.
— Жаліє, кажете? — задумливо промовила Марґарита. — Гм… Як на мене, то жаль з боку жінки лише принижує чоловіка. Справжнього чоловіка… До речі, щодо пані де Біґор. Філіпе, ви не відмовите мені в одній невеличкій послузі?
— З задоволенням, Марґарито.
— Тоді напишіть Амелії, що її чоловік підвернув ногу.
— Але навіщо?
— Я хочу, щоб Сімон залишився в Памплоні.
— Кузино! — осудливо мовила Бланка.
— І справді, — підтримав її Філіп. — Не треба травмувати Сімона. Прошу вас, Марґарито.
— А звідки ви взяли, що я збираюсь його травмувати? Навпаки, я хочу зробити з нього дорослого чоловіка. Справжнього чоловіка, якому ні до чого жінчина жалість.
Філіп з сумнівом похитав головою:
— Навряд чи з цього щось вийде. За кілька днів він вам набридне, ви знайдете собі іншого, а його кинете, запаморочивши йому голову.
— Ви так гадаєте?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ LXIII Звістки добрі, звістки погані…“ на сторінці 2. Приємного читання.