— Щодо Монтіні, монсеньйоре, — озвався д’Обіак. — Є гарні новини.
— Ну?
— Сьогодні йому добряче нам’яли боки, коли серед простолюду зчинилася бійка.
— Так йому й треба, вискочці! — зрадів Філіп. — Гм… Спасибі за приємну звістку, Маріо.
— Радий вам служити, монсеньйоре.
— Знаю, хлопче. І, будь певен, ціную це. Та на сьогодні твоя служба скінчилася. Як, власне, і Маркова. — Тут він ляснув пальцями лівої руки. — І ще одне. Чий це рукав?
— Однієї юної й дуже симпатичної панночки з оточення принцеси Анни Юлії. Ім’я, на жаль, я забув.
— Атож, згадав! — сказав Філіп. — Я бачив у римській ложі дівчину без рукава… як там її звуть?… Діана Орсіні, ось як! Точно вона. Що ж, візьмемо це до відома. — Він облизнувся. — Ну, все, хлопці, ви вільні. Йдіть спати. Сьогодні чергуватиме Ґабріель.
З цими словами Філіп пройшов у сусідню кімнату, де за допомогою Ґабріеля скинув з себе камзол, черевики та штани й одягся в простору біло-пурпурову тогу — одну з п’яти, подарованих йому імператором Авґустом. Розлігшись на канапі, він солодко потягнувся, широко позіхнув і лише тоді з подивом помітив, що в дверях усе ще тупцює д’Обіак.
— Чого тобі, Маріо?
Хлопець розгублено заморгав.
— Я розраховував, монсеньйоре, чергувати у ваших покоях.
— Чергуватиме Ґабріель, — сухо сказав Філіп. — Йди.
Д’Обіак дурнувато осміхнувся:
— Але ж я розраховував, монсеньйоре…
— А я кажу: йди. Чи щось не так?
— Та ні, монсеньйоре, все гаразд. От тільки…
— Ну, що?
— Я думав, що сьогодні моя черга, і…
— І домовився з Беатою де ла Пенья, — кивнув Філіп. — Що ж, біс з тобою, залишайся. Коли вона прийде?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXXVI Королева любові та краси висуває претензії на ґалльський престол“ на сторінці 2. Приємного читання.