Розділ XXVII у якому ми разом з Марґаритою дізнаємося, чому Філіп відкидає доґмат про непорочне зачаття Сина Божого

— Отже, ви заперечуєте існування гріха сластолюбства?

— Я переконаний у його не смертності. І взагалі: гріх плотський, гріх первородний — все це дурниці.

Марґарита здивовано підвела брови:

— Ви відкидаєте християнське вчення?

— Ні в якому разі. Я лише відкидаю деякі його абсурдні постулати. На мій погляд, автори Священного Писання хибно витлумачили істинне Слово Боже. Не може Господь вважати першопричину життя в основі своїй гріховній, не вірю я в це. Кажучи про плотський гріх, Він, безумовно, мав на увазі всілякі збочення — содомію, мужеложество, лесбійське кохання… — Помітивши, що Марґарита зашарілася, Філіп квапливо додав: — Втім, щодо останнього я не зовсім певен. Багато дівчат обожнюють милуватися, пестити одна одну, цілуватися, спати в одному ліжку — та здебільшого це лише невинні балощі… Гм, перепрошую за нескромне запитання: вам що, подобаються дівчата?

— Та ні, не дуже. Мені більше до вподоби хлопці, схожі на дівчат. Як от ви, любий мій кузене. Тут я цілком згодна з доном Педро де Харою. Бідолашний дон Педро! Він постраждав за своє кохання. Об’єкт його нерозділеної пристрасті став винуватцем його смерті — яка розкішна тема для траґедії?

Філіп почервонів.

„Ну, Бланко, постривай! Якщо це ти розбовкала…“

„Ось, маєш!“ — злораділа Марґарита.

— Отже, кузене, ви відкидаєте тезу про первісну гріховність усього плотського?

— Геть-чисто відкидаю. А твердження, на зразок „плоть від диявола, душа від Бога“, я взагалі розцінюю як богохульство. Адже саме Господь створив людську плоть і вдихнув у неї душу. Нісенітниця якась виходить: за образом та подобою Божими — і раптом від диявола. Ні, і плоть, і душа дані нам від Бога, а отже, первісно безгрішні.

— Але в такому разі, — зауважила Марґарита, — непорочне зачаття Сина Божого втрачає своє сакраментальне значення.

— А я не впевнений, що воно взагалі мало місце.

— Як?! Ви не вірите в Сина Божого?!

— Ні, чому ж, вірю.

— Проте заперечуєте непорочність його зачаття?

— Не заперечую, а піддаю сумніву.

— І на якій підставі?

— Мені здається, — з усмішкою відповів Філіп, — що Господь Бог також небайдужий до плотських утіх.

Його слова викликали у Марґарити досить несподівану реакцію. Замість розсміятися цьому, як вважав Філіп, вельми дотепному жарту, вона спохмурніла, блакить її очей набула свинцевого відтінку, як небо перед грозою. Потім, так само несподівано, щоки її спалахнули яскравим рум’янцем, а очі збуджено заблищали. Наче підкинута пружиною, вона спритно зіскочила з ліжка на встелену килимами підлогу й міцно схопила Філіпа за плечі.