TextBook — Чому ж, є, — відповів Рікард. — Навіть дві. Та, на жаль, обидві не для мене — ви вже заміжня, а Гелена моя рідна сестра.
Бланка скрушно похитала головою:
— Далебі, ви божевільний, Рікарде!…
Коли Рікард повернувся, Марґарита вже роздяглася й чекала його в ліжку. А поруч, на невисокому столику стояв, притулений до стіни, портрет Філіпа.
— Навіщо це? — досадливо промовив Рікард, вказуючи на портрет. — Щоб зайвий раз познущатися з мене?
— А яка тобі, власне, справа? — Марґарита піднялася з подушок і сіла в ліжку, підібгавши під себе ноги. — Нехай побуде тут, поки його не заступить ориґінал.
— Марґарито! — розпачливо простогнав Рікард. — Ти розриваєш моє серце!
— Ах, які гучні слова! Яка безкрай відчаю! — Вона простягла до нього руки. — Ну, ходи до мене, мій маленький. Я миттю твоє серденько вилікую.
Рікард скинув з ніг черевики, забрався на ліжко і пригорнув її до себе.
— Марґаритко моя, Марґаритко, — прошепотів він, зариваючись лицем у її запашному волоссі. — Квіточко ти мій ненаглядна. Як я житиму без тебе?…
— А навіщо тобі жити без мене? — спитала Марґарита. — Живімо разом. Ти такий милий, такий хороший, я так тебе кохаю.
— Поки, — додав Рікард.
— Що „поки“?
— Поки що ти кохаєш мене. А потім…
— Не думай, що буде потім. Живи сьогоднішнім днем, вірніше, сьогоднішньою ніччю, і все владнається само собою.
— Якби ж то так… Ти, до речі, знаєш, чому моя мати не схвалює наших стосунків? Не тільки тому, що вважає їх гріховними.
— А чому ж іще?
— Виявляється, багато років тому вона склала на нас з тобою гороскоп.
— Ну й що?
— Зірки з цілковитою певністю сказали їй, що ми принесемо одно одному нещастя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIII Божевілля Рікарда Іверо“ на сторінці 6. Приємного читання.