TextBook — Можливо, можливо, — не стала заперечувати Марґарита. — Правда, ваш Руїс де Монтіхо ні в грош його не цінить.
Бланка зневажливо пирхнула:
— Теж мені, авторитет знайшла! Його просто гризе заздрість до таланта дона Тібальда. Як на мене, Руїс де Монтіхо — несерйозний поет.
— А ґраф Шампанський, по-твоєму, серйозний? Та легковажнішої за нього людини я ще не зустрічала!
— З ним особисто я не знайома, — відповіла Бланка, — тому не беруся судити, що він за людина. Але поет він серйозний, навіть ґеніальний. Хоч я не вважаю себе великим знавцем поезії, все ж насмілюся припустити, що нащадки поставлять Тібальда де Труа на одну дошку з такими видними фіґурами в літературі, як Верґілій, Гомер та Петрарка.
Слова „дошка“ та „фіґури“ викликали у Марґарити дивний ланцюжок асоціацій. На відміну від Бланки, пристрасної шанувальниці шахів, наваррська принцеса терпіти не могла цю гру — за шахівницею вона відверто нудьгувала, і її хилило на сон. Услід за словом „сон“ у її голові завертілося слово „постіль“, що викликало приємні думки про те, чим люди займаються в ліжку, окрім того, що сплять.
Марґарита млосно поглянула на Рікарда й солодко позіхнула.
— Ну все, друзі, — заявила вона. — Наша вечірка скінчилася. Пізно вже, час лягати спатоньки. Рікарде, проведи кузину до її покоїв. Пан де Монтіні, либонь, заждався від неї звістки.
Бланчине лице обдало жаром, і, щоб приховати збентеження, вона квапливо попрямувала до виходу. Виконуючи прохання Марґарити, Рікард подався за нею.
Весь шлях вони пройшли мовчки, думаючи кожен про своє. Біля своїх дверей Бланка затримала Рікарда.
— Кузене, — сказала вона. — Я дуже вболіваю за вас. Боюсь, це може зле скінчитися.
— Про що ви кажете?
— Про ваші стосунки з Марґаритою. Вона просто грає з вами в кохання. А ви тішете себе марними сподіваннями.
Рікард похмуро всміхнувся:
— Я не сліпий, кузино. Я все бачу, все знаю. Проте боротимуся до кінця.
— А коли…
— Прошу вас, кузино, не треба. Я навіть не уявляю, що буду робити, „а коли“.
— Ну, зрозумійте ж нарешті, що на одній Марґариті світ клином ще не зійшовся.
— Для мене зійшовся.
— Невже в усьому світі немає іншої жінки, гідної вашого кохання?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIII Божевілля Рікарда Іверо“ на сторінці 5. Приємного читання.