TextBook — Ще б пак не знати. Це Красунчик.
— Філіп Аквітанський? — перепитала кастільська принцеса, мимохіть червоніючи.
— Атож, ваш дон Феліпе з Кантабрії. Видно, він вже нагулявся і вирішив завести собі сім’ю. А заодно приєднати Наварру до Ґасконі і з нашою допомогою відібрати у свого дядька ґалльську корону. Ач який властолюбець!
— З Філіпа вийде гарний король, — зауважила Бланка, відвертаючись до вікна. — На відміну від Робера Третього, у нього буде не лише титул, а й реальна влада. Можна не сумніватися, він зробить Ґаллію великою країною.
— Що ж, тобі видніше, — сказала Марґарита. — Якщо ти так кажеш, то так воно й буде.
Тремтіння у Бланчинім голосі упереміж з гіркотою було їй добре знайоме. Але це вперше кастільську принцесу зрадило самовладання в присутності сторонніх, в даному разі Матільди, що не на жарт стривожило Марґариту. Життя Бланки при наваррському дворі робилось дедалі нестерпнішим, і будь-якої миті вона могла зірватися — а це загрожувало непередбачуваними, але, без сумніву, вельми сумними наслідками для всієї наваррської королівської сім’ї.
Марґарита підійшла до Бланки і обняла її за плечі.
— Даруй, любонько, я не навмисне. Я вже помітила, що ти уникаєш розмов про Красунчика, та хіба я ж могла подумати, що це така болюча для тебе тема.
Бланка відсторонилася від неї і змахнула з вій непрошену сльозу.
— Нічого, кузино… Все гаразд. Я просто…
— Ну! — підбадьорила її Марґарита. — Сміливіше! Ти не можеш забути його, так? І це цілком природно. Він був твоїм першим чоловіком — а таке не забувається. Навіть я пам’ятаю, як уперше…
— Помиляєшся, кузино, — м’яко, але рішуче перебила її Бланка, сідаючи в крісло. — Не в тім річ. Зовсім не в тім.
— А в чім же? — Марґарита сіла на канапу поруч крісла. Матільда, як звичайно, влаштувалася на м’якій подушці біля ніг своєї пані. — Тільки не ухиляйся. Або відповідай відверто, або давай змінимо тему. Я розумію, що тобі боляче згадувати Філіпа Аквітанського, тим більше — говорити про нього. Адже ясно, як день, що кузен Біскайський не витримує з ним жодного порівняння — ні за своїми людськими якостями, ні, гадаю, за чоловічими.
З усього було видно, що Бланка вкрай збентежилася. Проте сказала:
— Щодо людських якостей ти не помиляєшся. Але що стосується чоловічих, як ти висловилася, то… мм… я не в курсі.
Марґарита здивовано підвела брови:
— Та що ти кажеш?!
— Правду кажу, — шаріючись, відповіла Бланка. — До твого відома, всі ці плітки про мене та Філіпа — нахабна брехня.
Марґарита уставилася на Бланку з таким приголомшеним виглядом, ніби та щойно призналася їй, що таємно сповідує іудаїзм.
— Ти це серйозно, сонечко? Ти не жартуєш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XVII у якому ми знову зустрічаємося з Бланкою Кастільською“ на сторінці 2. Приємного читання.