TextBook Дівчина розгублено похитала головою:
— Перепрошую, пані, та я не розумію вас.
— Зрозумієш, коли ми з Рікардом розійдемося.
— А чому ви маєте розходитися?
— Яка ж ти невгамовна! — трохи роздратовано мовила Марґарита. — Ну, як ти не розумієш, що на одному Рікардові для мене світ клином не зійшовся. Крім нього є ще багато цікавих хлопців.
— Пані! — вигукнула Матільда, сплеснувши руками. — Подумайте, врешті, про свою безсмертну душу!
— Ой! — Марґарита підскочила, мов ужалена. — Знову за своє?
Матільда потупила очі.
— Даруйте, пані, я ненароком. Оце подумала, що з кожним днем ви чимраз глибше грузнете в розпусті…
— Замовч! — сердито гримнула на неї Марґарита. — Я ж заборонила тобі читати нотації. Чи ти забула про це?
— Ні, пані, не забула.
— Так якого ж ти дідька завелася? Зловживаєш моєю прихильністю?
— О ні, пані, я й у гадці не мала зловживати вашою добротою до мене. Просто вчора монсеньйор Франсуа…
— Франциско, Матільдо. Коли вже ти навчишся правильно говорити? Твоя блуаська вимова часом дратує мене… Отже, вчора ти знову була на сповіді в нашого любого єпископа?
— Так, пані, була.
— І ви знову обговорювали мою поведінку?
— Певна річ, пані. Монсеньйор єпископ сказав, що коли я справді люблю вас, то мушу дбати про порятунок вашої душі. Він розповідав, як страждають у пеклі блудниці, спокутуючи свої гріхи. — Матільда здригнулася. — Це жахливо, пані! Мені страшно подумати, що рано чи пізно вас спіткає кара Божа.
Марґарита досадливо поморщилася.
— Годі, золотце, — лагідно промовила вона. — Моя душа належить мені, і я вже сама якось подбаю про її порятунок. Ну, а щодо монсеньйора Франциско, то відсьогодні я забороняю тобі сповідуватись у нього. Ка-те-ґо-рич-но.
— А як…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XV Марґарита Наваррська“ на сторінці 3. Приємного читання.