— Ти що, нинiшнiй? А ти хiба вимикав свiй телефон? То чому менi не знати, де ти був? Отак просто, подивився на випадок чого. Поцiкавився. I був ти на час здiйснення дзвiнка до мене у селi Гамари Вiнницької областi. I навколо нього крутився. В основному на захiд вiд села. А журналiстка твоя тим часом на роботi сидiла. В офiсi телеканалу «Мрiя-ТБ». Там вона працює?
Я мовчки кивнув.
— Ну, бачиш… Так от, за пiвгодини пiсля твого дзвiнка вона зiрвалася i поїхала до тебе. Їхала автомобiльною дорогою. У Вишгородi була у кiлькох мiсцях. Потiм погнала до села Гнiдичi i знову повернулася. Коли їздила до Гнiдичiв, то була вiд тебе кiлометрiв так зо три, якщо по прямiй. Потiм ти повернувся до Вишгорода, а вона за тобою. А у Вишгородi якийсь момент ви взагалi перебували практично поруч. Може й бачилися. Ночувала у районному готелi. I повернулася додому перша. За двi години до тебе. Зараз вона у себе вдома на вулицi Гоголя. Сподiваюся, не треба тобi пояснювати, як я це встановив? Бо ти якийсь «тормознутий» сьогоднi.
— Нi, це зрозумiло, — остовпiло промовив я. — Знаючи її номер телефону, ти легко з трьох точок встановлював мiсця її перебування. Ти колись пояснював. А чому вона поїхала за мною пiсля мого дзвiнка до тебе?
— Не знаю чому. Це вже тобi з'ясовувати. I регулярно, практично весь час, вона телефонувала до рiзних абонентiв. Але зауваж, жодного разу на цей номер. — Вiн постукав пальцем по екрану мого телефону, де застигли набранi ним цифри. — I їй також постiйно телефонували. I жодного разу з цього номера.
— То де ж ти його узяв? — я почувався повним iдiотом.
— А весь цей час разом з твоєю журналiсткою, не вiдстаючи вiд неї анi на крок, «їздив» ще один номер. Аж вiд нашого мiста. I до села Гнiдичi з нею катався. I у готелi з нею був.
— Напевно, телеоператор її з «Мрiї-ТБ», — знизав я плечима. — Вусатий, з камерою, високий такий. Бачив його. Може й у лiжку з нею лежав. Нам-то що з того?
— Може й лежав, — погодились «вуса». — Але от що дивно: жодного разу до цього, як ти кажеш, «телеоператора» вусатого нiхто не зателефонував. Жодного! I вiн також нiкуди не дзвонив. Га? Чого б то?
— I що? — не зрозумiв я.
— Тебе це не дивує?
— Ну, припустимо, дивує. За два днi мав би хоч хтось. I що?
— А те, — «вуса» нервово похитали головою, — що у роздруківцi попереднiх дзвiнкiв отого, як ти кажеш, «телеоператора» є лише один телефончик! I все! Взагалi лише один за увесь час iснування номера. Не здогадуєшся який?
— Оцей?! — у повному розпачi я простяг свiй телефон, на екранi якого свiтився щойно записаний туди номер. — I що?
А наступної митi прозрiння все-таки надiйшло. О, Господи… Як усе виявилося просто! Вiдслiдковуючи мiсце перебування телефону Свiтлани, мiй «добрий янгол» з вусами побачив, що поруч постiйно є iнший — також увiмкнений, але без єдиного дзвiнка. I пересувається усюди разом з нею. Це ж був просто ще один мобiльний телефон у кишенi чи сумочцi Свiтлани! Iнший телефон з iншим номером, призначений тiльки для дзвiнкiв… важко було повiрити, що все-таки до Чумака, який мав десь сидiти тихо, настiльки тихо, що боявся тримати свiй телефон увiмкнутим. Це була цiлком резонна пересторога з її боку, але вона ж її i згубила. Я зрозумiв механiзм їхнього зв'язку. У разi потреби Чумак мав увiмкнути свiй телефон i набрати запасний номер Свiтлани, з якого вона розмовляла з ним i лише з ним.
А мiй спiврозмовник вдоволено кивав головою, дивуючись моїй несподiванiй «загальмованостi».
— I скiльки часу iснує цей номер? — запитав я. — Ну той, що начебто возить iз собою Свiтлана?
— Обидва iснують трохи бiльше шести мiсяцiв. Вiд лютого минулого року, — пiдглянувши до записника власного телефону, вiн назвав точну дату їхнього першого зв'язку.
Це було за чотири днi до зникнення Чумака!
От тепер дiйсно усе. Я зiтхнув глибоко, так, наче лише тепер остаточно штовхнув оту непомiрно важку снiгову кулю. Вони планували зникнення i встановили собi таємний канал для зв'язку упродовж усього часу перебування письменника у «пiдпiллi». Здавалося, абсолютно безпечно. Два номери, якi належать невiдомо кому, у стiльниковiй безоднi. Хто i як може встановити, що говорять по ньому Чумак зi Свiтланою? Виявляється усе можливо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Слід на воді» автора Волков О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „LI“ на сторінці 2. Приємного читання.