Розділ «21»

— Пішов із вітром, — Лев дмухнув у бік вікна.

Переповів Марі все, що з ним сталося того дня. Аж до раптового паралічу. Не сказав лишень, де сховав договір. Заради її ж безпеки, — подумав.

Марі зайшла в кімнату з мискою води, ганчіркою і віником.

— Я не люблю ледарів, — сказала. — Тому ти збереш зі стін павутиння і винесеш геть звідси покалічене дзеркало. Моя бабуся казала, що розбите дзеркало — до біди...

— А моя господиня казала, що на ніч з хати сміття виносити не можна, — легенько заперечив Лев. Бо він би зараз залюбки звідси повикидав усе, якби того захотіла недоступна хвиляста красуня, загадкова Марі Шмідт.

— Леве, зваж, — пояснила Марі, — я тобі не кажу виносити з хати сміття — я тобі кажу винести з хати біду...

— Гаразд. Це кардинально міняє ситуацію... Але в мене до тебе теж прохання, — Безрукий постукав загіпсованою рукою по столу. — Ти мені допоможеш зняти гіпс.

— Для цього є лікарі... — заперечила Марі.

— Ти — лікар...

— І для цього є відповідний час, — додала вона.

— Час настав, Марі. Я не можу тобі пояснити, але я переконаний, що гіпс треба зняти саме нині. І саме тут, — твердо додав.

— Ти думаєш, там діаманти? — намагалася пожартувати Марі, але Лев ніяк не зреагував на її репліку. Він серйозно сказав:

— Я в Інтернеті вичитав, що терміни по переломах встановлюють, коли рука не болить. Так що...

— Що ти можеш знати, дорогенький? Він в Інтернеті вичитав, спеціаліст!.. Затям собі: скільки випадків, стільки й термінів. І ще ціла купа нюансів, які не кожен досвідчений лікар збагне... І не всяка сучасна апаратура втямить!.. Все залежить від перебігу одужання... Алє справа навіть не у тому, — Марі подивилася у Левові очі, які нарешті стали справжніми, полум'яними, живими. — Ти й так його знімеш сам, правда?

— Істинна, — погодився Безрукий.

— Тоді неси ножиці, упертюху! Алє попереджаю: якщо будуть проблеми із одужанням — ти в мене заробиш по повній програмі!

— Добре, — усміхнувся Лев і вийняв з кишені величезні кухонні ножиці, якими, як правило, ламають кістки курці гриль. Схоже, він до знімання гіпсу приготувався заздалегідь.

Безрукий зняв сорочку. Його атлетична статура вражала. Кожен рух вигравав м'язами, як на піаніно. Покалічена рука мало псувала такий витвір природи, навпаки, вада придавала йому шарму загартованого у битвах звіра. «Бідненький», — задоволено подумала Марі, бо добре розуміла, що, якби не його покалічена рука, вони б ніколи у світі не зустрілися. Хоча...

Вона взялася до роботи. Гіпс не піддавався. Безрукий забрав ножиці і вправно розрізав гіпс. Марі двома руками розтулила пов'язку й акуратно звільнила руку. На підлогу впав складений удвоє папірець. Не життя, а суцільні писульки!.. Марі з Левом неоднозначно переглянулись. Безрукий почухав вивільнену руку — свербіж був нестерпний.

— Піднести? — запитала Марі.