Розділ ХІХ

Польська і турецька армії зустрілися під Хотином, як і 52 роки тому. Турків вів Гусейн-паша, поляків – гетьман Собеський. Була осінь. Турки чекали союзників – татар, козаків Дорошенка, молдаван і волохів. Тільки марно: у їхньому тилу діяв Сірко.

Удари запорожців по фортеці Кизи-Кермень на Дніпрі та по Очакову були блискавичні: туди саме прибули зі Стамбула галери з провіантом для турецької армії. Козаки побили яничарів, захопили добру воєнну здобич, визволили чимало бранців з неволі. Страшна вістка про повернення Урус-шайтана, Сірка, розлетілася причорноморським степом та Кримом, турки й татари ринули до мечетей, просили Аллаха, аби заступив їх від козаків. Хан відмовився йти на поміч Гусейну-паші, боячись, що Сірко сплюндрує Крим. Дорошенко також не пішов – побачив, що турки не є надійними союзниками і на них повністю покладатися не можна. Молдавани й волохи приєдналися до Собеського. Битва відбулася у листопаді, турків було вщент розбито, чимало їх потопилося у холодному Дністрі. У той же час помер король Михайло, і на його місце було обрано Яна ІІІ Собеського.