Розділ ХVІІІ

За вечерю не питай!

Дам я тобі вечерю —

Здохлу курку печену!

Отак вигукучи та виспівуючи, він гуляв разом із Конашевичем-Попелем, садив навприсядки. Втомлені музиканти уже відмовлялися грати, та Миколай сипав їм іще червінці, вигукуючи свою улюблену:

Музика ми грала, музика співала,

Музика з кишені всі гроші забрала!

Не в змозі йому відмовити, музики «різали» далі. Разом із Миколаєм до танцю йшли й інші низовики. Дуже скоро їм стало тісно й душно у корчмі, і вони вивалилися дружно надвір, тягнучи за собою музик. Козацька пісня подибала понад Чортомликом і Скарбною, і її аж на Дніпрі почули дикі гуси та качки. А Миколай, на догоду всьому низовому товариству, «рубав» далі:

Помаленьку, Федьку, грай,

Бо м капусту їла.

Помаленьку обертай,

Бо буду пирділа, гей!

Запорожці гуляли, аж тряслася степова земля.

– Ще утни, Миколаю! Про горілку заспівай! – просили далі братчики, круто беручи навприсядки.

Горілонько п’яна, вип’ю ті до капки,

Би з мі не ставила по дорозі цапки!

Запорожці це зрозуміли як натяк.

– Наливайте, панове!

Попіль повернувся з двома горнятами, одне подав Миколаю. Той відмовився – не по-козацьки це було впиватися. Веселитися й гуляти січовики любили, а от пияків і ледарів били палицями. Миколай заспівав:

Горівка-горівка зрадила парібка,

А парібок дівку через ту горівку!