— У мене сі лишила одна мета.
Я здогадувався, що він скаже, але, щоб підтримати Сірка, спитав:
— Яка?
— А ти не знаєш?
— Звідки?
Він відповів не так, як я сподівався. Сірко сказав трохи інакше:
— Та, що і в тебе.
Якби в мене було не камінне серце, я би його обняв. Міцно притис би до себе, відчуваючи під долонями його худі сучкуваті лопатки.
— Тому, знаєш, не треба… Не треба все піддавати сумніву, — віддано і довірливо дивився на мене Сірко. — То не є добре — всіх ставити під підозру. Навіть якщо ти слідчий СБ. Без довіри ми поз’їдаємо самі себе.
— Друже Сірку… — мені зашкребло у горлі. — Ти думаєш, чого я до тебе прийшов?
— Знаю.
— І годі про це.
— Просто я мусив тобі то сказати.
Я кивнув. Зав’язав свій наплічник і поставив біля драбини під люком.
Все. Перед дорогою ми помолилися і вийшли з криївки, коли вже смеркло. Стояв сирий холодний вечір, але без туману. Низько над небокраєм ледь проглядався Великий Віз. Блідо блимали чотири звізди, а решту три, що складали ламаний дишель, затуляла периста хмара.
Замаскувавши вхід, ми закинули за спини наплічники й рушили через колючі зарості чортополоху в поле. Чи доведеться повернутися сюди знову?
Ішли без пригод розміреною ходою. Видиме чорно-синє небо — де-не-де світла цяточка — вело нас без компаса. У цьому терені за такої погоди я почувався вільно. Степок, на який минулої ночі вивів мене туман, тепер залишиться збоку.
Але наставляти очі й вуха мусили безперервно. Особливо там, де видніли кущі, переліски чи бодай яка скирта. Якщо попереду бовванів лісок, то котрийсь із нас ішов далі сам, а другий пристоював, щоб одразу двом не набрести на засідку. Та все нам годило тієї ночі. І небо, і поле, і Великий Віз, що згодом щедро засвітив з усіх семи звізд. По дорозі ми навіть провідали стару вербу, в дуплі якої ховали записки, і, скинувши наплічники, дозволили собі відпочити.
— Ого, — тихо здивувався Сірко. — То вас уже двоє?
Я повернувся в той бік, куди він наставив свої очиська.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Троща» автора Шкляр В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (46)“ на сторінці 6. Приємного читання.