Розділ без назви (46)

— Більшовики скаженіють, — сказав Сірко те, що я знав без нього. — Чиї сини, дочки не замельдувалися, пакують на Сибір усю родину від малого до старого. Не знаю, що з нами далі буде…

— Ти розмовляв із самим Соловієм? — перебив я Сірка, який уже й сам сіяв зневір’я.

Він трішки подумав і кивнув головою.

— Так.

— Як Соловій упевнився, що то була Соня?

— Це його справа, — роздратовано буркнув Сірко.

— Ні, — сказав я. — Ми то мусимо знати напевно.

— Близьку людину можна впізнати і по руці. Після­ вибуху гранати у Соні ліва рука лишилася ціла. Соловій бачив загиблу зблизька.

— Знов перстень? — спитав я навмання. І вгадав.

— Слід, — сказав Сірко. — Лише слід-обідок від персня на підмізинному пальці. Соня була заручена з Рогом. Хіба ти не знав?

— А що Ріг?

Дивні діла твої, Господи! Саме районовий референт пропаганди Ріг проводив виховну роботу з молодою вчителькою, коли та тільки-но приїхала до Соснова. Тепер-от такий виверт долі — Рогову наречену Соню видавали за вбиту Вірусю.

— Поки що не дається чути, — сказав Сірко.

Він розповів, що хотів навідати криївку на одному з Багатківських хуторів, де переховувалися Ріг і День, але наткнувся на засторогу. Господарі, на подвір’ї яких була криївка, вивісили на плоту білу шмату — то означало, що сховок викритий або загрожений. Сірко навіть не заходив до хати.

Не роздягаючись, я ліг на прічі, відчуваючи на грудях усю ваготу землі, що була над нами. Сірко підклав мені під голову холодну вогку подушку. Хтось двома пальцями тиснув мені на повіки. Втома підім’яла кожну клітину тіла. Лише нерви гули, як телеграфні дроти.

— Ти не голодний? — уже потеплілим голосом спитав Сірко.

— Ні.

— Тоді я теж приляжу.

Він задув лампу. Це було дуже доречно, бо я не хотів, щоб мене хтось бачив у такому стані. Волів змаліти до макового зерняти і десь закотитися в темний куток. Зіщулившись, я сховав руки в кишені і мимохіть намацав пальцями тверду горошину. Це була перлина з намиста. Все, що лишилося від Михасі. Від подруги Волошки, яка не йшла мені з думок.

«Та вони там усі вмирають за вами і готові перестріляти один одного, аби домогтися свого».