Розділ без назви (23)

— Звісно, що плакатиме, — сказав я. — Вона ж його­ наречена.

— Який славний парубок був!

— Славний.

Я вище на плече завдав клунка і вийшов надвір.

Стояла тепла лагідна ніч.

Співали цвіркуни. Солодко пахло змолоченою ­соломою.

Попереду не було жодної засідки.

Великий Віз стояв над Стрипою, і сім його звізд світили мені дорогу.

Якби я був Брозом, то вигукнув би ніжним голосом Сосюри: «Гей, ви, зорі ясні! Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?»

Я був щасливий.