Розділ без назви (18)

— Не знаю. Селяни щось наплутали. Коли стільки закривавлених трупів, тоді що завгодно може привидітись.

— Наплутали? — не повірив Місько. — Там же люди лежали, не звірина.

— Люди… Але які… Їм в очниці вставляли відламки сірників, аби підперти повіки. Щоб вони були більше схожі на себе.

— Чому ж він досі ніде не показувався?

— Мабуть, на те є причина.

Місько подумав, що Стодоля, як колишній есбіст, замислив хитру комбінацію, і погодився на зустріч. Вони з Гаком прийшли до Багатківського лісу і там недалеко від давно покинутого хутірця сіли на поваленого граба спочити. Сутеніло, заповідалося на дощик.

Враз із сутінків випірнув Стодоля з трьома озброєними чоловіками. На ньому був кітель з погонами капітана, зелені суконні райтки[28], боксові чоботи із закоченими всередину халявами. На плечі звисав легкий «бобик»[29], із розстебнутої кобури визирало руків’я ТТ. Навхрест Стодолю оперізував тоненький ремінець, на якому теліпався офіцерський планшет. Для повного виряду ще бракувало високого кашкета з кокардою. Та Стодоля чомусь був простоволосий, наче хотів показати кудлатому Міськові, як він файно підстрижений. Під «бокс». Хоча шовковиста хвиля чорного чуба, як і раніше, в’юнилася над його засмаглим чолом. Може, тому він рідко зодягав кашкет.

Місько і далі припускав, що Стодоля розігрує якусь хитромудру комбінацію, через те затіяв цей маскарад. Тепло привітався з Міськом за руку, довірливо взяв його під лікоть і, відвівши убік, спитав:

— Ти знаєш, хто то зі мною?

— Скажеш.

— Шміраки, — примружившись, мовив Стодоля.

— Чому ж ти їх не постріляв?

— Міську-Міську, — зітхнув він. — Я тому й покликав тебе, що ти розумніший за інших.

Розумніший чи ні, але Місько нарешті второпав, що Стодоля став агентом і покликав його до себе завербувати.

— Ти здався в очереті чи був двійняком раніше? — спитав Місько.

— В очереті. Я не мав іншого виходу. Буревій вирішив мене застрілити.

Він був певен, що провідник Буревій застановився зліквідувати його, оскільки Стодоля начебто розгулявся, не дотримується конспірації, пиячить, брутально поводиться з людьми і плямує честь Організації. Про це йому сказав провідник Корнило. Тому Стодоля, за його словами, не мав іншого виходу, як пере­йти до більшовиків. Але він нікого не всипав і цього від нього ніхто не вимагав. Навпаки, відколи Стодоля з більшовиками, вони перестали товктися в навколишніх селах, не роблять тут засідок, не провадять ревізій.

— А криївка на Драгоманівці? — спитав Місько. — Хто її всипав?

Стодоля повернувся грудьми до нього й перехрестився.

— Най би мене грім убив, якщо то був я. Кажуть, тут орудує агент із Підгайців.