Розділ «46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ»

Міське населення становить понад 70 %. Найбільші міста: Стамбул (10 млн.жителів), Анкара, Ізмір, Адана, Бурса. У містах-мільйонерах мешкає більше 1/5 населення країни.

Господарство. Туреччина — індустріально-аграрна країна з середнім рівнем економічного розвитку. У структурі ВНП частка промисловості становить 27 %, сільського господарства — 15,7 %. Значного розвитку набули торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта й наука.

Промисловість. В обробній промисловості, на яку припадає 77 % вартості продукції індустріального сектору, провідні позиції займає харчова промисловість. Провідну роль в індустріальному виробництві відіграє легка промисловість. Переважають малі підприємства з переробки сільськогосподарської сировини й виробництва споживчих товарів. Найбільшими підприємствами текстильної промисловості є бавовняні комбінати в Кайсеріта Назіллі. Добре розвинута харчосмакова галузь, представлена великою кількістю цукрових, борошномельних, спиртогорілчаних, олійницьких, консервних і тютюнових підприємств.

Із галузей важкої промисловості розвивається металургія, представлена металургійними заводами в Карабюці та Іскендеруні, а також сталеливарним заводом в Ереглі. Працює алюмінієвий завод в Сейдішсхірі (Центральна Анатолія). Створено декілька підприємств кольорової металургії, головно з виплавки міді.

Видобуток вугілля здійснюється в Зонгулдацько-Ереглійському кам'яновугільному басейні (узбережжя Чорного моря) та на родовищах бурого вугілля в Західній Анатолії. Видобуваються хромова, мідна і марганцева руди.

Машинобудування представлене вагоно-, авто-, тракторо- і суднобудуванням. Виробляються верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро- і радіотехніка. Основними машинобудівними центрами є Стамбул, Бурса, Адапизари, Імір, Ізміт, Аксарай та ін. Побудовано декілька нафтопереробних заводів: у Батмані, Кириккалі, Ізмірі, Аліабі, Мерсіні. Побудовані нафтохімічні комплекси в Яримугсі та Ап і газі. У країні досить багато підприємств цементної промисловості. Виробляється більш як 100 млрд кВт • год електроенергії.

Сільське господарство. Основа сільського господарства — рослинництво, яке дає 2/3 продукції. Обробляється 28,5 млн.га, із них 3,8 млн.— зрошувані землі, 24 млн.га — пасовища. Провідні культури — зернові, зокрема пшениця, збір якої перевищує 20 млн. т; вирощують ячмінь(8 млн. т), кукурудзу Важливе місце посідають технічні культури — бавовна-сирець (1,6 млн. т), фундук (500 тис. т), тютюн (250 тис. т), цукрові буряки, соняшник, а також виноград, інжир, цитрусові, оливки.

Тваринництво — важлива галузь сільського господарства, а в східних районах — навіть основа економіки. Поголів'я худоби (млн): великої рогатої — 20, дрібної рогатої — понад 70, у тому числі овець—50. Туреччина — одна з перших в Азії щодо поголів'я ангорських кіз, які дають високоякісну мохерову вовну. У деяких районах розводять тутового шовкопряда.

Транспорт. Туреччина має досить густу мережу шляхів. Протяжність залізниць — більш як 8 тис. км, автомобільних доріг із твердим покриттям — 60 тис. км. Тоннаж морського торгового флоту—близько 4 млн. т (1997 p.). 31973 р. встановлено прямий зв'язок між азійською та європейською частинами Туреччини завдяки мосту через Босфор. Найбільші морські порти: Стамбул, Ізмір, Самсун, Іскендерун.

Через повітряний простір Туреччини пролягають повітряні траси авіакомпаній багатьох країн. Міжнародні аеропорти знаходяться поблизу Стамбула, Анкари та Ізміра.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Господарство Туреччини поступово наближається до моделі експортно-орієнтованої економіки, яка активно виходить на світовий ринок. Експорт (25 млрд дол. США 1997 р.) на 80 % складається з продукції обробної (харчова та легка) промисловості. Основні статті імпорту (45 млрд. дол. у 1997 p.): нафта, промислова сировина, машини та устаткування. Головні торгові партнери: ФРН, Іран, США, Лівія. Туреччина вивозить тканини, одяг, вироби зі шкіри, пшеницю, ізюм, інжир, сухофрукти, горіхи, тютюн, мохер, хромову руду. Щорічно країну відвідують більше 9 млн. туристів.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Національний дохід на душу населення — 3130 дол. США. Середня тривалість життя — 66 років. У Туреччині близько 5 млн.безробітних. Понад 2 млн.працюють за кордоном (у ФРН та інших країнах Західної Європи, а також у країнах Близького Сходу).

У країні — більше 60 університетів: Стамбульський, Стамбульський технічний, Босфорський, Анкарський, Середи ьосхідний (Анкара).

Найбільші газети: "Хюррієт", "Міллієт", "Джумхурієт", "Сабах". Два інформаційні агентства — Анатолійське (субсидується державою) та Анкарське (приватне). Функціонує державна телерадіомовна корпорація.

Географічне положення та основні відомості про країну. Держава в Північній Америці. Територія — 9363 тис. км2. Складається з трьох несуміжних частин: 1) власне територія США, розмішена між 24° 30'—49° 23' північної широти і 66° 57'—124° 45' західної довготи, площа -7,83 млн. км2, межує на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, омивається водами Тихого та Атлантичного океанів, Мексиканської затоки; 2) Аляска, площа — 1,53 млн. км2, межує з Канадою, омивається водами Тихого й Північного Льодовитого океанів; 3) Гаваї – 24 острови в Тихому океані загальною площею 16,7 тис. км2, що знаходяться за 4000 км від західного узбережжя основної частини країни. США має ряд володінь: Пуерто-Рико і Віргін-ські острови в Карибському морі, Східне Самоа, Гуам, Мідуей, Уейкта ін. в Тихому океані. Столиця — Вашингтон (понад 600 тис. жителів). Адміністративний поділ — 50 штатів і федеральний округ Колумбія. Офіційна мова — англійська. Релігія: більшість віруючих належить до протестантської (56 %) і католицької (25 %) церков. Грошова одиниця — долар (1 долар = 100 центам).

США — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент обираються двоступеневими виборами строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік. Законодавча влада належить конгресові, який складається з двох палат: сенату і палати представників. Виконавча влада належить президентові, який с головнокомандувачем збройних сил США. Президент призначає міністрів за згодою сенату.

У США існує двопартійна система, за якої боротьба за владу відбувається між двома основними політичними партіями: Демократичною та Республіканською. Крім цих партій,у країні існують інші політичні партії, які не відіграють помітної ролі в житті країни.

Найбільші профспілкові об'єднання—Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок (АФП—КВП). Є й незалежні профспілки.

У негритянському русі основними організаціями є: Національна асоціація сприяння прогресові кольорового населення, Національна міська ліга, Конгрес расової рівності, Конференція християнського керівництва на Півдні, Коаліція чорних членів профспілок, Національний об'єднаний фонд чорних.

Провідні організації ділових кіл: Національна асоціація промисловиків, Американська асоціація банкірів, Рада бізнесменів, Торгова палата США та ін. На правому фланзі політичного спектра знаходяться такі організації, як Ку-клукс-клан, Товариство Джона Берча, Рада білих громадян та ін.