Розділ «32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА»

Збереження родючості грунтів пов'язане також з видобутком власних ресурсів фосфоритів, збільшенням виробництва калійних добрив. Особливої уваги потребує співвідношення галузей землеробства і тваринництва. Тваринництво ресурсномістке і водночас екологічно несприятливе. У зв'язку з цим важливо враховувати такі факти: у 1990 р. в Україні тільки для кормових потреб пішло 30 млн.т зерна, тобто 60 % його валового збору! Тваринницька продукція вирощується майже на двох третинах посівних площ, використовується 6,8 млн.га пасовищ та сіножатей. Разом це займає до 68 % сільськогосподарських угідь. Цс означає, що необхідно змінювати підхід до розвитку тваринницької галузі: підвищувати продуктивність, зменшуючи поголів'я, що екологічно виправдано, надавати перевагу виробництву м'яса птиці, яловичини як менш енерго- і ресурсномістких.

Отже, погрібне впровадження в усі галузі сільського господарства нових технічних, технологічних, економічних і організаційних принципів відповідно до екологічних норм.

До біотичних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях звитими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, котрі використовуються чи можуть бути використані людиною, суспільством. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні, водні рослинні ресурси. Національним багатством України є її ліси. Нагадаємо, що загальна лісистість території республіки невелика — лише 15,6 %. Однак ліси як ландшафтні утворення виконують важливі захисні, природоохоронні, рекреаційні, естетичні та виховні функції. До лісового фонду належать власне лісові площі, а також ділянки, які не мають лісової рослинності, але можуть бути залісненими. В Україні всі ліси є державною власністю. На лісові ресурси багаті зона мішаних лісів, Українські Карпати, Кримські гори, де зосереджено до 1,0 млрд. м3 загального запасу лісів. Ліси України мають досить високу продуктивність, середньорічний запас деревини становить 153 м3/га. Однак Україна забезпечує свою потребу в деревині лише на 20 %.

Лучні ресурси зосереджені в долинах річок. Загальна площа луків до 7,0 млн.га, вони використовуються переважно як пасовища, сіножаті, кормові угіддя. Ресурси болотної рослинності невеликі: болота займають до 1 млн.га. Найбільше їх у зоні мішаних лісів, поширені вони в долинах сучасних річок, давніх долинах лісостепової і степової зон. Використовуються їхні кормові й лікарські рослинні ресурси. Болота мають важливе водорегулююче значення. Великі площі боліт меліоровані, тут створені високопродуктивні орні угіддя, сіножаті, пасовища.

Лісові відносини регулюються Лісовим кодексом України, прийнятим у 1994 р. Усі ліси України охороняються. Лісові ділянки, цінні у природоохоронному, науковому, історичному аспектах, отримали статус заповідних. До заповідних належать також луки; впроваджені заходи, що запобігають їхньому заболочуванню, надмірному випасу, нераціональному розорюванню, забудові та ін. Болота охороняються в Поліському і Розтоцькому заповідниках, Цінні водно-болотні угіддя є в Каркінітському заказнику, Дунайських плавнях. Охороняється до 18 % площі боліт України.

Тваринні ресурси та їх охорона. В Україні прийнято Закон "Про тваринний світ" (13.12.2001.). У ньому зазначається, що тваринний світ — це важливий компонент навколишнього природного середовища, національне багатство держави, джерело духовної та естетичної наснаги і виховання її громадян. Як компонент природних умов його досліджують зоологи, біогеографії на суходолі, в повітрі, у морях і океанах різноманітними методами (експедиційними, лабораторними, аерокосмічними та ін.). Охороняються ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, а також молюски, членистоногі, голошкірі та ін. Об'єктами раціонального використання і охорони є також продукти життєдіяльності тварин — мед, віск, викопні залишки тварин, нірки, мурашники, будиночки і греблі бобрів, місця гніздування і токування птахів, території, де тварини перебувають постійно або тимчасово. Державними ресурсами є також тварини, які мешкають у територіальних водах морської та економічної зон України, водоймах, лісах, заповідниках. Однією з головних вимог охорони і раціонального використання тваринного світу є збереження природних умов існування видів тварин та їх популяцій, шляхів їх міграцій, місць розмноження. Всім потрібно пам'ятати про нормативи регулювання чисельності тварин у ході мисливства, рибальства, при переселенні і розміщенні населених пунктів, підприємств, помешкань повинен враховуватися їхній можливий вплив на умови існування тварин. Це стосується також таких видів господарювання, як використання ріллі, луків, пасовищ, лісів, розвідка і видобування корисних копалин, експлуатація гідротехнічних споруд, використання туристських стежок, місць відпочинку і лікування та ін.

Особлива увага в Україні надається рідкісним та зникаючим рослинам і тваринам. Вони занесені до "Червоної книги України". Перша така книга видана в 1980 p., друга — в 1994— 1996 pp. Кожна цивілізована країна має перелік рослин і тварин, що стали рідкісними або такими, яким загрожує зникнення під впливом природних чи господарських чинників.

"Червона книга України" — основний офіційний документ, у якому це фіксується. До неї заносяться види рослин і тварин на підставі даних про зміну їх чисельності і ареалу поширення та умов існування, доказовості того, що вони безтермінових заходів для їхньої охорони не зможуть існувати. У "Червоній книзі України" при занесенні до неї видів рослин і тварин зазначаються: статус (рідкісний чи рідкісний зникаючий вид); поширення (в зоні, адміністративній області); місцеперебування (берег річки, водойма, заплава, субальпійські луки, гори, певний біотип, ліс, поле, сад, виноградник та ін.); чисельність у природі (дуже низька, незначна, в Україні налічується 100— 150 особин, детально не вивчена, зрідка трапляються поодинокі рослини чи тварини); дані про розмноження чи розведення і які вжиті заходи для охорони (заповідання); які необхідні заходи для охорони (створення заповідних ділянок, заказників, заборона збирання рослин, розведення в ботанічних садах, дендропарках та ін.).

Але обліку й охорони потребують не тільки окремі рослини і тварини, а також популяції тварин та рослинні угруповання. Саме перелік і опис рідкісних, зникаючих та типових рослинних угруповань, що потребують охорони, подано в "Зеленій книзі України" (1987 р.). У цій унікальній книзі для лісових, чагарникових, степових, лучних, болотяних і водяних рослинних угруповань визначені: 1) мотиви охорони (рідкісні угруповання, що знаходяться на північній межі поширення і нестійкі до антропогенного впливу); 2) категорія охорони (1 — корінні фітоценози з нестійким ареалом, 2 — корінні фітоценози зі стійким ареалом); 3) загальне поширення (Середня Азія, Середземномор'я, Закавказзя, Європа та ін.); 4) поширення в Україні (Кримські гори, Південний берег Криму, зона мішаних лісів, лісостепова, степова зони, лісові масиви); 5)екологічні умови (схили, улоговини, тераси з певними різновидами грунтів, середньорічними температурами повітря, середньорічними сумами опадів); 6) будова і видовий склад угруповань (ярусність, види рослин у кожному з ярусів); 7) флористичне ядро (домінуючі види рослин); 8) чинники, що зумовлюють скорочення рослинних угруповань (пожежі, вирубування, випас худоби, меліорація, забудова, створення сільськогосподарських угідь та ін.); 9) забезпеченість охороною (в заповідниках, заказниках, природних парках та ін.); 10) необхідні заходи для охорони (взяти під охорону, зберігати охоронний режим, ввести режим абсолютної заповідності, контроль за станом рослинних угруповань, заповідання лісових ділянок та ін.).

Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси є природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси — це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації — відновлення духовних і фізичних сил, витрачених у праці, навчанні, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Уся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

Рекреаційні ресурси України (природні національні парки, приміські смуги, історико-архітектурні, історико-культурні заповідники тощо) охороняються. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка призводить до негативних змін у навколишньому середовищі.

В Україні прийняті закони "Про природно-заповідний фонд України" (1992 р.), Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні "Заповідники" (1994 р.). У них подано класифікацію об'єктів природно-заповідного фонду як національного надбання, визначена соціальна, економічна, екологічна роль природоохоронних комплексів у державі. В Україні зберігаються генофонд рослин і тварин, типові та унікальні ландшафти, здійснюється моніторинг навколишнього природного середовища. Наша держава належить ло територій з малою заповідністю. Про це свідчать як кількості, так і площі природоохоронних об'єктів різних категорій відносно до території України (табл. ІЗ).

Дамо визначення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхнього статусу та завдань.

Природні заповідники — це науково-дослідні установи, в яких охороняються типові або унікальні для даної території чи акваторії природні комплекси. Вони повністю вилучаються з господарського використання. Основними їхніми завданнями є збереження природних комплексів, виконання наукових досліджень за станом природних компонентів, протіканням природних процесів і явиш, станом навколишнього природного середовища, розроблення рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне Й естетичне виховання громадян. За Законом "Про природно-заповідний фонд України", в природних заповідниках забороняється:

• будівництво споруд, шляхів сполучення, об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку, стоянок транспорту, забороняються також проїзд і присутність сторонніх осіб, домашніх тварин, механічних транспортних засобів, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника;

• геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, руйнування геологічних Відшарувань, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їхнього оселення, гніздування;

• мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком тих, що необхідні для виконання наукових досліджень.

У природному заповіднику допускається:

• виконання відновлювальних робітна землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу-відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;