Розділ «32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА»

Більшість приток Дніпра забруднені переважно азотом амонійним і нітритним, фенолами, нафтопродуктами, сполуками важких металів.

У воді більшості річок і водосховищ Криму вміст основних забруднюючих речовин не перевищує гранично допустимий рівень, за винятком легкоокисних органічних речовин, вміст яких у воді річок станови в 1 —2 ГДК. Такі річки як Альма, Дерекойка, Демерджі, Тарак-таш, Салгир, забруднені азотом амонійним (1— З ГДК) і нітритним (1—5 ГДК). Річки Приазов'я переважно забруднені фенолами, нафтопродуктами, сполуками азоту та важких металів. Відзначимо, що забрудненими річками є Кальміус (міста Донецьк, Маріуполь), Кальчик (м. Маріуполь), Кринка (с. Новоселівка), Булавин (м. Єнакієве).

Річка Сіверський Донець і його притоки забруднені легкоокисними речовинами, нафтопродуктами, фенолами, сполуками азоту та важких металів. Найзабрудненіші річки басейну — Уда, Лопань, Казенний Торець, Бахмут, Лугань.

За спостереженнями, є тенденція до зростання забруднення морських вод у дельті р. Дунай, Дніпро-Бузькому лимані нафтовими вуглеводами в середньому у 2,5 рази. Максимум забруднення синтетичними поверхнево-активними речовинами спостерігається у водах Чорного моря.

Найбільш забруднені морські води порту Одеса, де середня концентрація за об'ємом фенолу досягає 8 ГДК, дельтові водотоки та узмор'я Дунаю (4 ГДК), але і в цих районах спостерігається тенденція до зменшення рівнів забруднення в 1,4— 1,5 раза.

За вмістом кисню у водах Азовського і Чорного морів їхній стан може вважатися задовільним, зміни у насиченості води киснем визначалися тільки залповими скидами стічних вод та сезонною динамікою. Міжрічна мінливість концентрації розчиненого кисню найхарактерніша для поверхневого і придонного горизонтів Дніпровсько-Бузького лиману, для північно-західної частини Чорного моря (Сухого лиману і порту Одеса), для Азовського моря (порт Маріуполь).

Основним забруднювачем вод Чорного моря є нафтопродукти 9 портів, севастопольські бухти).

Спостереження за рівнем забруднення вод важкими металами в акваторії Чорного моря у Каркінітській і Каламітській затоках, біля міст Севастополь, Алупка, Ялта, Гурзуф показали, що морські води найбільш забруднені міддю, ртуттю, марганцем, цинком, нікелем, але середньозважена річна їхня концентрація не перевищувала ГДК (за винятком Ялтинської та Гурзуфської заток, де концентрація міді переважала ГДК у 2,5 і 2,1 рази відповідно). У Каламітській та Ялтинській затоках вміст заліза досягав 1,5 і 2,2 ГДК.

Крім негативних змін у гідрокліматичних умовах, в Україні спостерігаються тенденції до погіршення геологічних умов. їхні суттєві зміни відбуваються під впливом інженерних споруд, промислових об'єктів Києва, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, міст Донбасу, Кривбасу та ін.

Порушення рівноваги поверхневих порід під впливом гірничих робіт, промислової та міської забудови, меліорації, зарегульованого поверхневого стоку (будівництво більш як 24 тис. ставків і водосховищ) з величезними водними масами призвело до активізації фізико-географічних процесів — зсувів, карсту, просідання, провалів, підтоплення.

Погіршення геологічних умов зумовлюється також зниженням сейсмостійкості порід на ділянках підтоплення. За даними Держкомгеології України та Інституту геології ПАНУ, техногенний приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала. У зв'язку з цим до 30—50 % житлових, промислових, енергетичних та інших об'єктів України за своєю сейсмостійкістю не відповідають сучасним вимогам за рівнями сейсмологічного ризику.

Внаслідок господарської діяльності зменшуються запаси та погіршується якість підземних вод. Інтенсивний відбір їх для господарських потреб, зрошення, шахтний відлив сформували значні за площею і глибиною депресійні лійки в Кривбасі, Західному Донбасі, в долині р. Сіверський Донець, Республіці Крим, Запорізькій та інших областях. Водночас збільшується вміст у підземних водах солей, важких металів, органічних речовин, нафтопродуктів, нітратів, пестицидів, підвищується їх загальна мінералізація.

Тенденція до погіршення якості підземних вод спостерігається в економічно розвинутих регіонах, в районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва, розміщення військових частин та об'єктів військово-промислового комплексу

Як показують постійні спостереження, за останні десятиріччя якість ґрунтів України істотно погіршилась внаслідок сільськогосподарського виробництва (безповоротні втрати гумусу і поживних речовин, забруднення агрохімікатами), водної та вітрової ерозії в результаті зрошувальної та осушувальної меліорації (перезволоження, заболочування, засолення, закислення, висушення), забруднення промисловими відходами. Щорічно для виробництва сільськогосподарської продукції використовується понад 4 млн.т мінеральних добрив. Забруднення ґрунтів зумовлюється недосконалою технологією їх зберігання та використання.

Низька забезпеченість України складськими приміщеннями для зберігання мінеральних добрив, а також машинами для їх внесення в ґрунт призводить до значних їх втрат. А це зумовлює негативні наслідки понадмірного та нераціонального порушення балансу хімічних речовин, що входять до складу добрив, наприклад, до збільшення азоту нітратного в рослинах і отруєння тварин і людей. Хімізація землеробства пов'язана з широким застосуванням пестицидів, які є важливим мутогенним чинником. За результатами агрохімічних аналізів, у 1973—1990 pp. залишки пестицидів виявлялися в 54 % зразків ґрунту, в т. ч. в 15 % з перевищенням ГДК. В останні роки забрудненість зменшилась і становила відповідно 36 % і 4 %.

Найбільший вміст ДДТ встановлено в грунтах садів Запорізької області — 39 ГДК навесні і 43 ГДК восени.

Ґрунти забруднюються також промисловими викидами. Наприклад, у Луганській, Донецькій, Харківській областях у смугах впливу підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної та вугільної промисловості, теплоенергії та будіндустрії виявлені техногенні геохімічні зони з аномально високим вмістом елементів-забруднювачів. Радіус таких зон змінюється від 3 до 30 км. Так, трикілометрова смуга Комунарського металургійного комбінату Луганської області площею понад 22 тис. га забруднена Mn, Cz, Fe, Pb, Co, N і, трикілометрова смуга заводу "Укрцинк" Донецької області забруднена Pb, Zn, Co, Cz, Си. Смуги забруднення Луганської та ЗміївськоїДРЕС, які працюють на вугіллі, досягають 30 км.

Значні земельні площі зайняті під звалиш промислових і побутових відходів. Горіння териконів, пилоутворення над шлакозвалишами, підвищення мінералізації грунтових вод є додатковими чинниками негативного впливу на якість грунтів України.

Приголомшуючий вплив на природне середовище України здійснила катастрофа на Чорнобильській АБС, набувши глобального характеру. Показники викидів зі зруйнованого четвертого реактора пального: 1 ∙ 1018 — 2 ∙ 1018 Бк (3 ∙ 107 — 5 ∙ 107 Кі); з ним виділилося 10—12% летючих радіонуклідів йоду, цезію і телуру, 3-6 % тугоплавних радіонуклідів барію, стронцію, плутонію.

Аварійний викид Чорнобильської АЕС – понад 50 млн. кюрі техногенних радіонуклідів, у тому числі довгоживучих — С-137, -90, Р-239, -240 — у водойми (переважно р. Прип'ять та р. Дніпро), у повітря та на поверхню грунту призвів до радіаційного забрудненні майже 20 % території України.