Розділ «32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА»

Забруднення стронцієм-90 з концентрацією від 0,05 до 0,5 Кі/км2 виявлено на тих же територіях, що й забруднення цезієм-137, з тією тільки різницею, що "стронцієві плями" трапляються крім того ще і в східному напрямі. Але радіоактивно забрудненими стали не лише території України, Росії, Білорусі, радіоактивність повітряних мас і поверхні зафіксована в багатьох країнах (табл. 12).

Однак основні радіоактивні опади випали в Україні, Білорусі та в Брянській області. В Україні дуже забруднені 5 млн.га. На забруднених територіях проживає 2,4 млн.осіб. З понад 2 тис. населених пунктів переселено 200 тис. осіб. У 18 областях України в окремих пунктах у ґрунтах визначено аномальні концентрації плутонію-239, -240. Максимальна кількість таких точок у Чернігівській області.

Таблиця 12. Показники поверхневого забруднення цезієм-134, -137 і йодом-131

(за Д.М. Гродзинським)

На формування радіоекологічних умов на півдні України впливає надходження радіонуклідів зі зрошувальними водами із Дніпра, в донних відкладах водосховищ якого накопичились радіонукліди.

На території України внаслідок радіоактивного забруднення великих площ виник аномальний екогеохімічний регіон, в межах якого існує загроза довгострокового надходження радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію, поверхневі і ґрунтові води, загроза вторинного забруднення атмосфери, довгострокового опромінювання населення, що проживає на забруднених територіях.

Площа забрудненої території зі щільністю більше за 1 Кі/км2 — понад 41 тис. км2. Тут 2215 населених пунктів, в яких проживає 2 млн.421 тис. осіб, у т. ч. 544 тис. дітей. Зона безумовного (обов'язкового) відселення охоплює 92 населених пункти, зона гарантованого добровільного відселення — 835, зона посиленого радіоекологічного контролю — 1288 населених пунктів (Національна доповідь, 1993).

У законі "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської трагедії", визначено категорії зон радіоактивно забруднених територій. За характеристиками ландшафтно-геохімічних особливостей території, ступенем перевищення природного (доаварійного) рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі і пов'язаного з цим можливого негативного впливу на здоров'я населення, за характеристиками вимог радіаційного захисту населення, що зазнало радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, територію поділено на такі "зони": 1) відчуження — звідки населення евакуйоване в 1986 p.; 2) безумовного (обов'язкового) відселення — територія з інтенсивним забрудненням довгоживучими радіонуклідами, де доза опромінювання перевищує 0,5 бер за рік понад дозу, отриману в доаварійний період; 3) гарантованого добровільного відселення — територія, де вказана доза перевищує відповідно 0,1 бер за рік; 4) зона посиленого радіаційного контролю — територія, де вказана доза не повинна перевищувати 0,1 бер за рік. Проживати і трудитися без обмежень відповідно до вимог радіаційного захисту населення допускається на такій території, де забруднення радіоактивними ізотопами не перевищує 0,1 бер за рік.

Отже, техногенний вплив на довкілля України значний і різноманітний за видами, інтенсивністю, поширенням по території. Як же оцінити сумарний техногенний вплив на природне середовище та його просторову диференціацію?

Вчені Інституту географії Національної академії наук України застосували для цього метод картографування. На карту були нанесені показники забруднення окремих компонентів природного середовища. Потім вони синтезувались, що дало змогу виділити території з рі ін ими сумарними пока лійками їх еколого-географічного стану.

Забруднення повітря оцінювалось за основними забруднювачами (пил. сірчаний газ, двоокис азоту, окис вуглецю) і специфічними. Забрудненість повітря враховувалась на маршрутних постах, стаціонарних пунктах, під факелами промислових підприємств і від автотранспорту. Ареали розсіювання домішок з їх якісною оцінкою розраховані, зважаючи на кліматично-погодні та інші фактори.

Комплексний індекс забруднення поверхневих под обчислений у басейнах основних річок з урахуванням органолептичних, токсичних властивостей і санітарного режиму. При ни значенні стану грунту до уваги брались умовна доза пестицидів з урахуванням здатності ландшафтів до самоочищення, кількість внесених пестицидів та мінеральних добрив.

Синтез карт забруднення повітря, воли, ґрунту (в т.ч. і радіонуклідами) з урахуванням можливого вплину нього забруднення на життєдіяльність людини дає змогу виділити такі регіони: 1) відносно екологічно комфортні території і невеликим перевищенням нормативів забруднений природних ресурсів (а — умовно чисті; б — помірно забруднені); 2) екологічно некомфортні ж території з перевищенням допустимих нормативів (в — забруднені; г — дуже забруднені); 3) екологічно дискомфорті території із значним підвищенням допустимих нормативів (д — надзвичайно забруднені з посиленням ризику для здоров'я людей; е — екологічної біди) (лип. карту). Картографічний аналіз показав, що території з останньою характеристикою займають до 15 % території країни. Території екологічної біди охоплюють 30-кілометрову зону ЧАЕС. південь Херсонської області й північну частину Кримської області. Передостання характеристика (д) стосується в основному територій постійного радіоактивного контролю місцевості, а також Донецької, півдня Луганської. Дніпропетровської, східних районів Кіровоградської, значної частини Чернівецької областей, південного узбережжя Миколаївської, Херсонської, Запорізької та східних районів Кримської областей.

На карті виділено також міста, в яких стан забруднення окремих компонентів природи перевищує допустимі норми: в 60 разів—для повітря (за сумарним індексом Р — таких міст 78); у 12 разів—для поверхневих вод (таких міст 21).

Дія тих, хто зацікавиться, чим викликана псина екологічна ситуація, потрібно тернути ся до карти. Ліва частина карти може бути автономною і передає екологічне зонування території в цілому. На карті бачимо індексні цифрово-літерні позначення. Прочитавши індекс на карті, звертаємось до її легенди, де знаходимо відповідний індекс. Знаходимо ступінь забруднення (кратність, перевищення сумарних нормативних величин) для повітря, поли. Фунтів і радіаційний контроль території. Отже, синтетико-аналітичний підхід до зображення забруднення на карті дозволив виділити інтегральні зони з різною екологічною ситуацію, а також установити, чим такі ситуації викликані. Таким чином, карта відображає географо-екологічну ситуацію на території України в цілому, а також в окремих її регіонах.

Еколого-географічна ситуація в Україні тісно пов'язана зі станом природних умов і природних ресурсів, потребами в ресурсах, технологіями їх видобування, перероблювання, використання, утилізацією відходів та ін. Це стосується мінерально-сировинних, теплових та енергетичних, кліматичних, водних, земельних, біотичних (рослинних, тваринних, рекреаційних, природно-заповідних) ресурсів.

Мінерально-сировинні ресурси суттєво втинають на розпиток економіки, галузей господарства, культури, навколо них вирують політичні пристрасті, вони можуть бути причиною конфліктів і жорстоких воєн. Серед інших розвинених держав світу Україна характеризується як країна з потужною мінерально-сировинною базою. Адже займаючи лише 0,4 % території світу, маючи 0,8 % кількості населення, наша держава здатна добувати біля 5 % загальносвітових мінерально-сировинних ресурсів. А за показниками окремих ресурсів Україна значно випереджає багато держав. Так, вона видобуває 25 % марганцевих, 10 % залізних руд. 5 % світової мінеральної сиропний і продуктів їх перероблювання. Однак спою нинішню потребу в нафті Україна власними ресурсами задовольняє лише на 8 %, у газі — на 22 %.

Загальна кількість мінеральних ресурсів, їх різноманітність в Україні оцінюється у 8 балів за десятибальною шкалою. В її надрах геологи розвідали понад 200 видів корисних копалин, відкрили біля 20 тисяч їх родовищ і проявів. Дуже важливо, що 95 пилів мінерально-сировинних ресурс і н мають промислове значения, а експлуатується 61 вид корисних копаний. Це стосується н першу чергу родовищ залізних, марганцевих та уранових руд. вугілля, титану, циркону, сірки, каолінів, ртуті, графіту, нафти і газу, нерудної металургійної сировини, цементної сиропний, будівельних матеріалів, облицювального каміння, мінеральних вод, гіпсу, йоду та ін.

Українські геологи розвідують нові родовища нафти, газу, вугілля, урану, золота, алмазів, рідкісних і рідко земельних металів, мінеральної сільськогосподарської сировини. В Україні розвідано біля 300 родовищ, які є базою на нафтогазової промисловості. Найбільш перепекти ним за видобутком нафти и газу вважається тим Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85 % ресурсів вуглеводнів України. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні: Городецьке, Типінське. Розширюються пошуки нафти її Чорноморському шельфі.

В Україні продовжуються пошуки коксівного вугілля та антрациту, енергетичного вугілля в Донбасі. Львівсько-Волинському басейні. Східний гірничо-збагачувальний комбінат — єдиний, що веде підземний видобуток уранової руди — сиропний для виробництва падина атомним електростанціям.