Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Відкриття Америки європейцями

У другій половині XV ст. великий інтерес викликали у мореплавців держави сходу, де вже побували європейці. Про незліченні багатства й казкову природу далеких країн — Індії та Китаю розповідали легенди. Але шлях до цих країн був довгим, тяжким і небезпечним. Христофор Колумб, як і деякі вчені того часу, припускав, що Земля має форму кулі. А якщо так, то до казкової Індії можна дістатися західним шляхом через океан. Але Колумб не мав правильного уявлення про розміри Землі і вважав, що східні береги Індії знаходяться порівняно недалеко від берегів Європи.

Після довгих клопотань Колумбові поталанило домогтися від королівського двору Іспанії згоди на організацію ескадри з трьох невеликих кораблів. З серпня 1492 р. ескадра залишила береги Іспанії.

Океан був спокійним, дув попутний вітер. Так кораблі пливли понад місяць. Одного разу з корабля мандрівники побачили зелену смугу. Проте їхня радість швидко затьмарилась: це була не довгождана земля, а Саргасове море з величезним скупченням морських водоростей. Подорож на захід тривала, а землі так і не було. Матроси й офіцери, втомлені довгим плаванням, вимагали повернути назад. Аж ось 12 жовтня 1492 р. дозорний матрос нарешті побачив землю. Радості не було меж. Під час цієї подорожі Колумб відкрив багато островів з фупи Ба камських і Антильських островів, що їх згодом назвали Вест-Індією. Під час третього плавання, в серпні 1498 р., Колумб уперше ввійшов у гирло річки Оріноко (північ Південної Америки). Загалом Колумб здійснив чотири подорожі до берегів Америки, але до кінця життя був певний, що відкрив тільки західний шлях до Індії, тому жителів Нового Світу почали називати індіанцями.

Слідом за Колумбом відкривати нові землі за океаном вирушили численні експедиції завойовників, організовані Іспанією та Португалією. Ці експедиції досягли Південної Америки. У кількох із них узяв участь Америго Віспуччі, італієць за походженням. Він побував на північному і східному узбережжі Південної Америки.

У своїх листах — своєрідних щоденниках Віспуччі вперше описав природу й населення нововідкритих земель. Він був упевнений, що ці землі не що інше, як невідомий досі материк. Оскільки в той час вважали, що Колумб досяг західним шляхом Азії, то честь відкриття нової частини світу була приписана Віспуччі. За його ім'ям вона дістала назву Америка, яка згодом поширилась і на північний материк.

У нововідкриті землі ринули тисячі іспанських і португальських завойовників. Багато золота, срібла й коштовного каміння вивезли вони в Європу. Вогнем і мечем було знищено цілі держави з їхньою високою культурою. Південну Америку було перетворено на колоніальні володіння Іспанії та Португалії. Переселенці з Європи заселяли прибережні та придатні для сільського господарства райони, а місцеве населення відтісняли у внутрішні та гірські райони материка.

Рельєф. Рівнини. Південноамериканська платформа, яка лежить в основі материка, не один раз піднімалася, місцями Прогиналась. У прогинах скупчилися морські й континентальні відклади потужністю кілька тисяч метрів. На цих ділянках платформи знаходяться рівнини, серед яких найбільша рівнина земної кулі — Амазонська низовина. На північ від неї лежить Орінокська низовина, а на південь — Ла-Платська. З осадовими породами узбережжя Карибського моря й північних передгір'їв Анд пов'язане одне з найбільших на земній кулі родовищ нафти. Чимало внутрішніх районів Південної Америки досліджені ще слабо.

Бразильське та Гвіанське плоскогір'я. Плоскогір'я Південної Америки являють собою виступи фундаменту платформи, що утворилися внаслідок її піднять. Часто підняття супроводжувалися розломами, і тоді розколинами земної кори піднімалися на поверхню розплавлені породи, утворюючи покрови із застиглої лави. Подекуди на поверхню виступають кристалічні породи, а більша частина плоскогір'їв укрита континентальними відкладами. Гвіанське плоскогір'я найбільшої висоти досягає в центральній частині, а Бразильське — на південному сході біля узбережжя Атлантичного океану. В напрямі Амазонської низовини воно поступово знижується.

Надра плоскогір'їв містять багаті поклади залізних, марганцевих, уранових руд, бокситів, є золото, алмази.

Анди. Мовою давніх місцевих жителів — інків слово Анди означає "мідні гори". Вони витяглися вздовж узбережжя Тихого океану кількома паралельними хребтами. Чимало вершин значно перевищують позначку 6000 м над рівнем моря.

Анди — гори переважно нової складчастості. Горотворення — розломи, вулканічні виверження й руйнівні землетруси — бурхливо відбувається в Андах і в наші дні. Біля берегів Тихого океану внаслідок опускання земної кори виникла глибока западина. (За шкалою глибин визначте на карті її глибину.) А в середній, розширеній частині Анди піднімаються, через що утворилися східчасті внутрішні плоскогір'я, висота яких 3500—4500 м.

У південній частині Анд, на березі Тихого океану, 1960 р. стався один із найсильніших землетрусів — чилійський. Після землетрусу навколишня місцевість невпізнанно змінилася. Вулкани, що раніше не діяли, почали вивергати гази й попіл, із кратерів розтікалася вогняна лава, окремі прибережні ділянки занурились у воду, а місцями з води постали нові острови. Всюди було пошкоджено залізниці й шосейні шляхи, будинки перетворилися на купи руїн. Загинуло понад 10 тис. осіб, 2 млн. осіб лишилися без домівки.

Внаслідок землетрусу в океані утворилися велетенські хвилі цунамі, які зі швидкістю понад 700 км на годину промчали Тихим океаном і ринули на береги та острови Азії, спричинивши там величезні руйнування. У 1979р. від землетрусу в Перу загинуло 70 тис. осіб.

Корисні копалина. Вкорінення магми за лініями розломів сприяли утворенню багатющих покладів рудних копалин в Андах. Тут зосереджено великі родовища мідних, олов'яних, свинцевих і цинкових руд, коштовного каміння.

Клімат. Причини, які впливають на формування клімату Південної Америки. Більша частина Південної Америки, як і Африки, знаходиться в жаркому поясі, лише звужена, південна частина материка лежить у помірному поясі.

Нарівні з географічною широтою на формування клімату Південної Америки значною мірою впливає рельєф: Анди на заході та великі рівнини на сході. Анди перепиняють шлях вітрам із Тихого океану. З Атлантичного океану пасати приносять теплі й вологі повітряні маси, які проникають у глиб материка аж до Анд. До східного берега материка біля екватора наближається тепла Південна Пасатна течія, що поділяється на Гвіанську і Бразильську. Теплі течії сприяють насиченню повітря вологою. Вздовж західного узбережжя з півдня на північ, майже до екватора, пливе потужна холодна Перуанська течія, яка сильно охолоджує повітря прибережних районів і висушує його.

На клімат помірного поясу впливають західні вітри помірних широт, які приносять з океану багато вологи на Тихоокеанське узбережжя материка.

Кліматичні пояси Південної Америки. В екваторіальному поясі лежить більша частина Амазонської низовини та узбережжя Тихою океану на північ від екватора. Клімат екваторіального поясу формується під впливом вологих повітряних мас, що надходять з Атлантичного океану, та високих річних температур повітря. Тут переважають екваторіальні повітряні маси з високою температурою та великою вологістю протягом року.

У субекваторіальних поясах лежать Орінокська низовина і Гвіанське плоскогір'я, східна й південна частини Амазонської низовини, північна й центральна частина Бразильського плоскогір'я. Для цих поясів характерні незначна різниця літніх і зимових температур, сезонне випадання дощів — сухий зимовий і вологий літній. Тільки на північно-східних схилах Гвіанського плоскогір'я і на прилеглому до нього узбережжі Атлантичного океану в зимовий період багато опадів.