Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Гренландія та більша частина островів Канадського Арктичного архіпелагу лежать у зоні арктичних пустель. Тут у місцях, що звільняються від снігу й льоду, на бідних кам'янистих і болотистих ґрунтах під час короткого прохолодного літа ростуть мохи й лишайники. У цій зоні ще з льодовикового періоду водиться вівцебик. Ця тварина вкрита густою та довгою темно-коричневою шерстю, яка добре захищає її від холоду.

Північне узбережжя материка і прилеглі до нього острови — зона тундри. Південна ЇЇ межа на заході пролягає поблизу Полярного кола, а на сході зміщується на південь, охоплюючи узбережжя Гудзонової затоки й північну частину півострова Лабрадор. Тут в умовах короткого прохолодного літа й багаторічної мерзлоти утворюються тундрові ґрунти, в яких рослинні рештки розкладаються повільно. До того ж мерзлий шар не пропускає вологу, яка збирається в надмірній кількості. Тому в тундрі дуже поширені торфові болота. На тундрово-глейових ґрунтах у північній частині тундри ростуть мохи й лишайники, а в південній — болотні трави, чагарники з багна, ягідники з буяхів (лохини) і чорниці, низькорослі з покарлюченими стовбурами берези, верби, вільха.

У тундрі водяться песець, полярний вовк, північний олень карибу, біла куріпка та ін. Улітку тут буває безліч перелітних птахів. У прибережних волах зони багато тюленів, моржів. На північному узбережжі материка трапляється білий ведмідь. На заході, в Кордильєрах, далеко на південь заходить гірська тундра.

На південь дедалі частіше з'являється деревна рослинність, тундра поступово переходить у лісотундру, а потім у хвойні ліси або тайгу.

Зона тайги простерлася широкою смугою з заходу на схід. Тут переважають підзолисті ґрунти. Утворюються вони в умовах вологого й прохолодного літа, коли незначні рослинні рештки повільно розкладаються і дають невелику кількість перегною (до 2 %). Під тонким шаром останнього залягає білястий шар із нерозчинними елементами породи, що кольором нагадує золу. За колір цього шару такі ґрунти називаються підзолистими.

У тайзі ростуть переважно хвойні дерева — чорна ялина, бальзамічна ялиця, сосна, американська модрина; є й листяні — паперова береза з гладенькою білою корою, осика. У лісах водяться хижі звірі — ведмеді, вовки, рисі, лисиці; є олені, лосі та цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра.

Схили Кордильєр, звернуті до океану, вкриті густими хвойними лісами переважно із ситхінської ялини, тсуги, дугласової ялиці. Ліси піднімаються схилами гір на 1000— 1500 м, вище вони рідшають і переходять у гірську тундру.

У гірських лісах водяться ведмеді-гризлі, скунси, єноти; в річках багато лососевої риби, на островах є лігвища котиків.

На південь від зони хвойних лісів лежать зони мішаних і широколистяних, а також перемінно-вологих лісів. Вони розташовані тільки в східній частині материка, де м'якший і вологіший клімат, і на півдні сягають Мексиканської затоки.

Підмішаними лісами на півночі поширені сірі лісові ґрунти, під широколистяними — бурі лісові, а на півдні під перемінно-вологими — жовто- й червоноземи.

У мішаних лісах переважають жовта береза, цукровий клен, бук, липа, біла й червона сосни. Для широколистяних лісів характерні різні види дуба, каштан, платан, тюльпанне дерево.

Перемінно-вологі ліси на півдні Міссісіпської та Приатлантичної низовин складаються з дубів, магнолій, буків, карликових пальм. Дерева обвиті ліанами.

На захід від зони лісів опадів менше, і тут переважає трав'яна рослинність. Зону лісів заступають зони лісостепу з чорноземо-подібними ґрунтами та степу з багатими на перегній чорноземами й каштановими грунтами. Степи з високими травами, переважно злаками, заввишки 1,5 м у Північній Америці називають преріями. У долинах річок і на зволожених пониззях трапляється деревна рослинність. Ближче до Кордильєр опадів іще менше, і рослинність бідніша; низькі трави — трава Грама (злак) та бізонова трава (багаторічний злак заввишки лише 10—30 см) ростуть окремими кущиками.

Напівпустелі й пустелі вкривають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я та Каліфорнійського узбережжя. Тут на сірих та бурих грунтах ростуть колючі чагарники, кактуси й полин, а на засолених грунтах — курай.

У Центральній Америці та на островах Карибського моря — зони саван і вологих вічнозелених лісів.

9.4.2. Південна Америка

Географічне положення. Два материки — Південна Америка і Північна Америка утворюють єдину частину світу під загальною назвою Америка. Ці материки з'єднуються Панамським перешийком. Південна Америка значно віддалена від інших материків (за винятком Північної Америки), що зумовило своєрідність її рослинності й тваринного світу і позначилося на історії розвитку народів, які населяють материк.

Площа Південної Америки — близько 18 млн. км2.

Обриси берегів. Своїми контурами Південна Америка нагадує витягнутий трикутник, повернутий основою на північ, а вершиною на південь. Найбільшої ширини материк досягає по паралелі 5° пд. ш. (Порівняйте з Африкою.)

Островів поблизу берегів Південної Америки небагато. Берегова лінія розчленована слабо, за винятком південно-західного берега, де багато дрібних островів, проток і заток із крутими скелястими берегами. На півдні вузька й покручена Магелланова протока відокремлює від материка архіпелаг Вогняна Земля. На південному сході врізається в суходіл затока Ла-Плата. Це — розширене гирло річки Парани, затоплене морськими водами. Північні береги материка омивають води Карибського моря.