Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

На сході Північної Америки, у вузьких затоках, що вганяються далеко в суходіл, спостерігаються найвищі на земній кулі морські припливи — до 18 м (у затоці Фанді).

З історії відкриття материка Задовго до Колумба, наприкінці Хет. норман (норманами називали племена, які жили на південних і західних берегах Скандинавського півострова, Датських островах, півострові Ютландія) Ейрік Рауді (Рудий) з кількома супутниками вирушив з Ісландії на захід і досяг невідомої раніше землі — Гренландії. Тут, у суворих умовах Півночі нормани створили поселення. Кілька століть вони жили на півдні й південному заході Гренландії, а згодом побували на північно-східних берегах Північної Америки.

Наприкінці XV ст. європейці знову відкрили Ньюфаундленд, Лабрадор, а потім і східне узбережжя материка. На початку XVI ст. загони іспанських завойовників на чолі з Ернаном Кортесом захопили Мексику і деякі землі Центральної Америки.

Попри безліч походів і експедицій, європейці не мали уявлення про північно-західні райони материка. У середині XVII ст. росіяни, просуваючись на схід Євразії, досягли берегів Тихого океану. Жадоба нових відкриттів, пошуки хутрового звіра штовхали служилий люд далі й далі на схід. У1732 р. російське судно під начальством Івана Федорова і Михайла Гвоздева перетнуло Берингову протоку і досягло берегів Північної Америки.

Згодом Вітус Беринг і Олексій Чириков на двох суднах обстежили значну частину узбережжя Аляски. Експедиція принесла в Росію звістку про те, що Аляска й прилеглі острови багаті на хутрового звіра. В далекі краї потяглися численні торгово-промислові експедиції, які поступово просувалися вздовж узбережжя на південь (майже до 38°пн. ш.). Створювалися великі поселення. Росіяни, чиїм заняттям були хутровий промисел і торгівля з корінними жителями, досліджували Аляску, відкривали школи, де разом із дітьми росіян навчалися діти індіанців. У 1867 р. царський уряд продав російські володіння на Алясці Сполученим Штатам Америки.

Рельєф. В основі рівнин Північної Америки лежить давня Північноамериканська платформа. Внаслідок опускання та затоплення її північної частини утворилися Канадський Арктичний архіпелаг (архіпелагом називають групу островів, що лежать на невеликій відстані один від одного і розглядаються як одне ціле) та острів Гренландія.

На північному сході материка розміщена височина, де на поверхню виступають кристалічні породи платформи (граніти і гнейси).

На південь від височини простягаються Центральні рівнини. Тут фундамент Північноамериканської платформи вкритий товщами осадових порід. Північна частина материка — до 40° пн. ш. кілька разів зазнавала зледеніння (останнє закінчилося 10—11 тис. років тому); тут льодовики, відступаючи, залишили наноси з глини, пісків і каміння.

У західній частині Північноамериканської платформи, вздовж Кордильєр, широкою смугою розпросторилися Великі рівнини, утворені з потужних морських і континентальних відкладів. Річки, які стікають з гір, прорізали рівнини глибокими долинами.

На півдні Центральні рівнини переходять у Міссісіпську низовину, складену річковими відкладами. Ця низовина ще далі на південь зливається з прибережними низовинами Мексиканської затоки та Атлантичного океану. Вони утворилися порівняно недавно після занурення цих ділянок суходолу і нагромадження наносів річок на материковій обмілині. На сході материка височать гори Аппалачі.

Уздовж узбережжя Тихого океану кількома паралельними хребтами тягнеться гірська система Кордильєр. Одні з них проходять поблизу океану, інші відступають далеко на схід. Особливо широко хребти розходяться в середній частині. Тут розташовані глибокі западини, великі плоскогір'я й нагір'я, вкриті застиглою лавою. Найзначніші з них — Великий Басейн і Мексиканське нагір'я.

У північній частині Кордильєр поширене потужне зледеніння. Схилами гір льодовики сповзають униз, подекуди досягаючи океану. У південній частині Кордильєр льодовики є лише в найвищих горах і там, де багато опадів.

Корисні копалини. У надрах Північної Америки значні поклади різноманітних корисних копалин.

Клімат. Причини, що впливають на формування клімату Північної Америки. Через велику протяжність материка з півночі на південь кількість сонячного тепла, що надходить на земну поверхню, не скрізь однакова. Крім того, за винятком південної частини материка, кількість його неоднакова в різні сезони року.

У формуванні клімату велику роль відіграють і переважні вітри: північно-східні вітри (пасати) на південь від 30° пн. ш. і західні — в помірних широтах. У субарктичному поясі домінують північно-східні вітри.

На клімат узбереж Атлантичного і Тихого океанів впливають теплі й холодні течії. (Користуючись картою, встановіть, які теплі й холодні течії та в яких широтах пливуть біля східних і західних берегів.) Вплив Атлантичного океану на клімат внутрішніх районів материка обмежений. Узимку, коли над материком формується високий тиск, вітри спрямовані в бік океану; влітку, навпаки, над материком формується знижений тиск, і вітри з океану проникають углиб материка.

Вплив Тихого океану поширюється тільки на прибережну смугу. Адже вологі повітряні маси з океану, подолавши Кордильєри та потрапивши вглиб материка, втрачають свої властивості (змінюються їхня температура, вологість).

Рівнинний рельєф у середній частині материка не створює перешкод для руху повітряних мас із півночі на південь і з півдня на північ. Тому холодне повітря з півночі взимку іноді досягає Мексиканської затоки, спричинюючи різке зниження температури. Але й тропічні маси повітря проникають далеко на північ. Ось чому погода на рівнинах нестійка, взимку холоди часто змінюються відлигою.

Зазначені причини й зумовили велику різноманітність клімату Північної Америки. Середня температура січня на островах Канадського Арктичного архіпелагу -35 °С, а на півдні материка +20 °С; середня температура липня на півночі ледве досягає +4 °С, а на півдні подекуди перевищує +30 °С. Неоднакова і кількість опадів. Багато їх на південному сході материка та островах Карибського моря. На захід і північний захід кількість опадів значно зменшується, і тільки на Тихоокеанському узбережжі, у передгір'ях Кордильєр, опадів багато.

Кліматичні пояси та області. В арктичному поясі протягом усього року панують арктичні повітряні маси. Суворі зими часто супроводжуються сніговіями, а холодне літо — постійними туманами, хмарною погодою. Більша частина території цього поясу (Гренландія та деякі інші острови) вкрита льодовиками.