Розділ «ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ»

Хімічна промисловість складається з кількох галузей: 1) гірничохімічної; 2) основної хімії; 3) хімії органічного синтезу; 4) хімії полімерів; 5) переробки полімерних матеріалів; 6) інших (товари побутової хімії, лакофарбова тощо).

Гірничохімічна промисловість об'єднує підприємства з видобування гірничохімічної сировини для одержання переважно продуктів основної хімії — мінеральних добрив, соди та її продуктів, природної сірки. До основних видів гірничохімічної сировини належать калійні солі, кам'яна сіль, карбонатна сировина, фосфатна сировина, сірка самородна, сірчаний колчедан.

Основна хімія виробляє мінеральні добрива, солі, кислоти. її підмурок — промисловість мінеральних добрив, із розвитком якої пов'язана інтенсифікація сільського господарства. Вона охоплює азотно-тукову, фосфатно-тукову і калійну промисловість. Сировиною для виробництва азотних добрив є: кокс, коксовий газ, природний газ, відходи нафтопереробки. Фосфатні добрива виробляють на базі апатитів і фосфоритів, калійні — калійних солей. Сировиною для виробництва сірчаної кислоти є сірчаний колчедан, самородна сірка й гіпси, газові відходи кольорової та чорної металургії, нафтопереробки.

Хімія органічного синтезу виробляє вуглеводневу сировину й напівфабрикати. Це насамперед мономери на базі нафтохімії (етилен, пропілен), коксохімії (бензол, фенол) і напівпродуктів — синтетичних полімерів (поліетилен, полістирол).

Промисловість полімерів на основі вуглеводневої сировини та напівфабрикатів виробляє полімерні матеріали — синтетичні смоли і пластичні маси, хімічні волокна і синтетичний каучук.

Переробка полімерних матеріалів дає змогу виготовляти гумотехнічні вироби, шини, вироби із пластичних мас.

На розміщення окремих галузей хімічної промисловості впливають різні принципи. Вона належить до сировиномістких галузей. В окремих виробництвах частка сировини в собівартості готової продукції становить 40—90 %. В одних випадках це пов'язано з цінністю сировини, в інших — із високими нормами витрат.

Важливою особливістю хімічної промисловості є активне використання води не тільки для допоміжних виробництв, а й як сировини. Хімічна промисловість потребує значної кількості палива та енергії.

Особливий інтерес становлять райони, де нафтові й газові ресурси поєднуються з гідроенергією, або райони масового видобутку дешевого вугілля, якщо їхньою територією проходять магістральні нафто- й газопроводи.

Споживчий фактор найбільше впливає на основну хімію. Орієнтація на райони споживання характерна передовсім для виробництва мінеральних добрив (за винятком калійних) і сірчаної кислоти.

За особливостями розміщення хімічна промисловість поділяється на галузі: сировинної орієнтації (гірничохімічні виробництва, а також виробництва, що використовують нетранспортабельну сировину — сірчані та коксові гази; характеризуються високими нормами її витрат — виробництво кальцинованої соди); паливно-енергетичної орієнтації (виробництва з високими показниками енергоспоживання — синтетичний каучук, хімічні волокна, деякі види пластмас і синтетичних смол); споживчої орієнтації (галузі, що виробляють мало-транспортабельну продукцію — автомобільні шини, або характеризуються низькими нормами витрат сировини — сірчана кислота з колчедану і сірки, фосфорні добрива з фосфору).

Промисловість полімерних матеріалів орієнтується переважно на нафтогазову сировину (попутні нафтові та природні гази, газоподібні та рідкі вуглеводи нафтопереробки).

Пластмаси й синтетичні смоли одержують на базі вугілля, супутніх нафтових газів і вуглеводів нафто переробки, частково — з деревної сировини. Початкові стадії технологічного процесу прив'язані до джерел сировини, а подальша переробка орієнтована на місця споживання готової продукції.

Основні центри виробництва хімічних волокон поширені в районах зосередження текстильної промисловості чи в безпосередній близькості до них.

Виробництво сірчаної кислоти тяжіє до районів споживання готової продукції. Головний споживач сірчаної кислоти—фосфатно-тукова промисловість, тому центри виробництва сірчаної кислоти й фосфорних добрив в основному збігаються.

56. ЛІСОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

Лісопромисловий комплекс охоплює заготівлю, механічну обробку та хімічну переробку деревини.

Ліс — є не тільки промислова сировина. Він захищає ґрунт від водної та вітрової ерозії, зберігає вологу землі, стримує розливи річок, оберігає поля від згубних суховіїв. Найважливіший продукт життєдіяльності лісу — кисень.

Лісова промисловість виробляє засоби виробництва (круглий ліс, пиломатеріали, фанеру, деревні плити, метиловий спирт) і предмети споживання (меблі, папір, оцтову кислоту), її продукція використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві. Водночас лісова промисловість отримує від інших галузей лаки, фарби (виробництво меблів), соду, натрій, вибілюючі хімікати (виготовлення паперу), автомашини, трактори, верстати (заготівля та оброблення деревини). Вона має розвинені міжгалузеві зв'язки.

Лісова промисловість має галузі, що різняться між собою технологією виробництва і призначенням готової продукції. Основні з них — лісозаготівельна, деревообробна, лісохімічна, целюлозно-паперова.