Розділ «ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ»

Транспортний потенціал об'єднує транспортні умови і транспортні засоби. До транспортних умов належать транспортні магістралі. Особливу роль у формуванні АПК відіграє автомобільний транспорт. Наявність і тип автомобільних доріг, які з'єднують сільськогосподарські, переробні й торговельні підприємства, їхня густота значною мірою визначають ефективність розвитку зв'язків в АПК.

До транспортних засобів відносять сукупність спеціалізованих видів транспорту (молоковози, рефрижератори, спеціалізовані машини з перевезення риби, борошна, інших продуктів харчування).

Економіко-географічне положення характеризує розміщення окремих об'єктів АПК. Навколо великих міст формується приміська сільськогосподарська зона, в якій переважає виробництво малотранспортабельних видів сільськогосподарської продукції, підприємства вторинної переробки і розгалужена торговельна сітка. У віддаленіших районах розвиваються спеціалізовані АПК, що виробляють більш транспортабельні види продукції (бурякоцукровий, мол04-но-промисловнй з виробництва масла й сиру та ін.).

Сільське господарство — важлива та основна ланка АПК. Воно виробляє рослинницьку і тваринницьку продукцію з метою одержання продовольства для населення та сировини для промисловості. Сільське господарство має свої особливості: економічні процеси відтворення в ньому тісно переплітаються з природними. Тому сільськогосподарське виробництво великою мірою залежить від природних умов (грунти, клімат тошо).

Головним засобом виробництва у сільському господарстві є земля, яка докорінно відрізняється від інших засобів виробництва (наприклад, машин, будівель)тим, шо за правильного її використання, високої культури рослинництва родючість ґрунту не тільки не знижується, а й неперервно підвищується.

Деякі засоби виробництва в сільському господарстві використовуються лише протягом короткого часу, а не цілорічно. Багато виробничих процесів у сільському господарстві, а надто в рослинництві, залежить від пори року, що зумовлює сезонний характер сільськогосподарського виробництва. За цих умов особливого значення набуває фактор часу, що вимагає виконання виробничих процесів в оптимальні строки. Особливістю сільськогосподарського виробництва є також те, що значна частина продукції, виробленої в рослинництві й тваринництві, не набуває товарної форми і залишається в сільському господарстві для виробничих потреб (насіння, корми тощо).

Сільське господарство — вирощування сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин для одержання продукції рослинництва і тваринництва; одна з основних галузей матеріального виробництва. На відміну від інших сфер виробництва, сільське господарство ведеться на значних площах і територіально розосереджене; в ньому використовуються земля (основний засіб виробництва), світло, тепло, вода й живі організ-ми — рослини й тварини. Основні галузі сільського господарства — рослинництво і тваринництво, що охоплюють групи дрібніших галузей (в рослинництві — рільництво, овочівництво, садівництво, виноградарство, лісівництво та ін.; у тваринництві — скотарство, вівчарство, свинарство, птахівництво, конярство та ін.). Своєю чергою, рослинництво і тваринництво диференціюються за групами культур, видами тварин і т. ін.

Рослинництво — 1) вирощування культурних рослин (сільськогосподарських культур) для виробництва рослинницької продукції — одна з основних галузей сільського господарства. Забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво — кормами, чимало галузей промисловості (харчову, комбікормову, текстильну, фармацевтичну, парфумерну та ін.) сировиною. Тісно пов'язане з тваринництвом. За способом виробництва охоплює: рільництво, овочівництво, садівництво, баштанництво, ягідництво, виноградарство, луківництво, квітництво, лісівництво; 2) наука про культурні рослини і методи їх вирощування для одержання високих стійких урожаїв, розділ агрономії.

Тваринництво — розведення сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує населення продуктами харчування (молоко, масло, м'ясо, сало, яйця та ін.), легку і харчову промисловість — сировиною (вовна, шкури, м'ясо, молоко та ін.), дає живу тяглову силу (коні, воли, осли, мули, буйволи, верблюди, олені), деякі корми (кісткове борошно та ін.), лікарські засоби (гормони, сироватки) та органічні добрива. Тваринництво поділяється на галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, козівництво, конярство, верблюдівництво, птахівництво, рибництво, бджолярство, кролівництво, звірівництво, оленярство, собаківництво, шовківництво, ослівництво. Розрізняють тваринництво екстенсивне (зростання продукції завдяки збільшенню стада, пасовищ і т. ін.) та інтенсивне (додаткові вкладення засобів і праці для підвищення продуктивності стада). Системи утримування: пасовищна, стійлова, стійлово-пасовищна і стійлово-табірна. У кочових (напівкочових) народів поширене кочове (напівкочове) тваринництво.

До складу рослинництва входять: рільництво (вирощування зернових, технічних, кормових, овоче-баштанних культур і картоплі), плодівництво, виноградарство, квітництво, луківництво.

Зернове господарство переважає в рівнинних степових і лісостепових зонах із чорноземними й каштановими ґрунтами. До зернових культур належать: власне продовольчі хлібні (пшениця й жито); продовольчі круп'яні (гречка, просо, рис); фуражні (ячмінь, овес, кукурудза, зернобобові).

Технічні культури мають різноманітне господарське значення: прядивні (бавовник, льон-довгунець, коноплі, джут, кенаф); цукроноси (цукрові буряки й цукрова тростина); олійні (соняшник, льон-кучерявець, соя, гірчиця, арахіс, ріпак); ефіроолійні (троянда, коріандр, м'ята); лікарські (валеріана, горицвіт); тютюн, махорка, хміль.

Бавовник вирощують переважно на поливних землях у пустелях і напівпустелях. Найкращі умови для льону-довгунця — заплавні, а також окультурені суглинкові чи супіщані сірі та підзолисті ґрунти. Найбільші посіви конопель — у лісостеповій зоні. Кенаф — тепло- й вологолюбна рослина, що добре проростає на жирних ґрунтах.

Цукрові буряки є вибагливими до родючості ґрунтів, тому їх вирощують на чорноземах, а також на темно-каштанових ґрунтах. Найкращими ґрунтами для соняшника є типові чорноземи, темно-каштанові, сірі лісові суглинки і перегнійно-карбонати і ґрунти. Сою вирощують на чорноземах, особливо супіщаних і суглинкових. Льон-кучерявець вирощують скрізь, де росте соняшник, але в дуже посушливих місцевостях він заступає посіви соняшнику. Гірчицю висівають у степах і напівпустелях.

Найкращими ґрунтами під хміль є темно-сірі та сірі лісові грунти легкого й середнього механічного складу, опідзолені чорноземи. Тютюн проростає здебільшого у спеціалізованих сівозмінах на сірих і темно-сірих опідзо-лених ґрунтах, опідзолених чорноземах.

Овочівництво — вирощування овочевих культур, у тому числі баштанних. Існує овочівництво відкритого (для одержання овочів і насіння у відповідні сезонні періоди) та закритого (у позасезонний час) грунту. Вирощування овочевих культур поширене повсюдно, проте тяжіє до міст і промислових центрів (для запобігання великих втрат під час транспортування), а також до центрів їх переробки (консервування, сушіння, виробництво соків тощо).

Для розвитку картоплярства найбільш придатний пухкий грунт із доброю повітропроникністю. Найкраще росте картопля на легких середньозв'язаних супіщаних або суглинкових ґрунтах; добрі врожаї дає на осушених окультурених торфових грунтах, чорноземах.

Плодівництво охоплює: садівництво (вирощування зерняткових, кісточкових і горіхоплідних дерев), ягідництво, субтропічне садівництво, виноградарство, виробництво спеціальних культур. На розміщення плодівництва впливають мікрокліматичні особливості місцевості та характер ґрунтів. Вони краще ростуть на схилах і потребують добре дренованих грунтів, що зумовлює їх розміщення на територіях із вираженим горбистим рельєфом.

Виноградарство розвивається на різних ґрунтах, окрім заболочених та дуже засолених. Певні сорти винограду потребують відповідних типів ґрунтів. Так, на вапнякових ґрунтах вирощують сорти винограду для виготовлення шампанських вин, на чорноземах і каштанових ґрунтах — столові сорти й сорти, з яких виготовляють коньяк.

Основними галузями тваринництва є: скотарство, свинарство, вівчарство, козівництво, конярство, верблюдівництво, птахівництво, рибництво, бджолярство, кролівництво, звірівництво, оленярство, шовківництво.