Безумовно, запропонований О.О. Орловим метод планування зниження собівартості продукції "від нормативної бази на початок планового періоду" заслуговує на увагу. Проте, скористатися ним зараз у практичній діяльності підприємств проблематично через недосконалість або відсутність нормативної бази. А зважаючи на досить велику номенклатуру сировинно-матеріальних, паливно-енергетичних видів ресурсів, технічних засобів, що використовуються великими і середніми сучасними вітчизняними підприємствами, розробити обгрунтовані норми на всі види ресурсів, технологічні та інші операції і роботи досить складно. Непросто коригувати чинні норми на початок кожного періоду внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів. Вирішенню цієї складної проблеми перешкоджає, як вже зазначалося, висока динамічність номенклатури й асортименту продукції, що властива конкурентному ринку. До того ж підприємства тепер все частіше працюють за замовленнями.
Перешкодою практичному застосуванню методу "від нормативної бази на початок планового року" є відсутність на підприємствах об'єктивної інформації про змінні і постійні витрати.
П(С)БО 16 "Витрати" передбачено поділ загальновиробничих витрат на постійні і змінні. Згідно з цим нормативним документом до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо), пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат аналогічно прямим витратам, але за нормальної потужності. [118, с.166]
Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством.
Однак, в Україні зараз конкретних інструктивних матеріалів щодо поділу загальновиробничих витрат на змінні і постійні немає. Ця обставина зумовлює відсутність такого поділу загальновиробничих витрат в обліку і плануванні діяльності підприємств. Отже, підприємства не можуть об'єктивно формувати й аналізувати Загальновиробничі витрати зокрема, і собівартість продукції в цілому, обгрунтовано прогнозувати і планувати її величину, оптимізувати витрати, виявляти та використовувати резерви, шукати ефективні шляхи скорочення витрат.
Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що важливою проблемою, яка вимагає невідкладного вирішення, є розроблення та впровадження в практику господарювання підприємств нормативного документа щодо чіткої регламентації постійних та змінних загальновиробничих витрат, їх обліку і планування.
Проведення обгрунтованих розрахунків планових показників собівартості продукції – складне завдання. Фундаментальною передумовою їх якісного виконання є створення на підприємстві системи обгрунтованих норм витрачання ресурсів. За її наявності можна використовувати факторний метод планування зниження собівартості продукції "від нормативної бази на початок планового періоду" та інші різновиди факторного методу, які описані в літературі.
Незважаючи на недоліки різних варіантів факторного методу планування собівартості продукції та її зниження, він і зараз залишається провідним. Безумовно факторний метод потрібно вдосконалювати з урахуванням особливостей сучасних умов господарювання, наявності вхідної інформації, досконалості нормативної бази та інших чинників.
За відсутності системи обґрунтованих норм доцільно користуватися спрощеними факторними методами, які пропонуються теорією і практикою. Один з таких методів наведено нижче. Цей метод можна розглядати як компроміс між традиційним факторним методом і методом "від нормативної бази на початок планового періоду". Він не є бездоганним і має недоліки, але за відсутності умов для застосування більш досконалих методів він придатний для практичного використання. Правомірність застосування цього методу пояснюється такими міркуваннями: переважна більшість організаційно- технічних заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, реалізовується в певних підрозділах підприємства, на конкретних робочих місцях, де є можливість точно визначити її зміну в плановому періоді за певними формулами. Коригуючи зміну собівартості продукції на окремих дільницях чи робочих місцях на коефіцієнт розповсюдження певного заходу, можна визначити економію по підприємству загалом; обсяги виробництва товарної продукції та вартість матеріальних ресурсів можна приводити до зіставного вигляду коригуванням їх на індекси цін; у формулах береться до уваги зміна норм, тарифних ставок, цін, обсягів виробництва і собівартості продукції у плановому періоді проти звітного періоду.
Як відомо, собівартість продукції формується під впливом багаточисельних зовнішніх і внутрішніх факторів.
Зовнішні фактори не залежать від підприємства. Це ціни на матеріальні ресурси, тарифи на перевезення і послуги, норми амортизації основних засобів і нематеріальних активів, відрахувань на соціальне страхування, розміщення постачальників і споживачів, природні умови тощо. На внутрішні фактори підприємство може впливати безпосередньо.
Зазвичай при плануванні зниження собівартості продукції виокремлюють такі групи внутрішніх факторів:
• зміна обсягу і структури виробництва продукції;
• підвищення технічного рівня виробництва;
• удосконалення організації виробництва, праці та управління;
• підвищення якості і конкурентоспроможності виробів;
• зміна умов використання сировини і матеріалів.
Проте, склад окремих факторів у кожній групі може деталізуватися залежно від галузевої належності підприємства, призначення продукції, особливостей виробництва тощо.
До першої групи факторів належить збільшення обсягу виробництва, яке приводить до зниження собівартості одиниці продукції за рахунок зменшення частини умовно-постійних витрат. Зниження собівартості продукції за рахунок умовно-постійних витрат у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва () визначається за таким виразом:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи обчислення зниження собівартості продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.
