де- кількість вимірювань на одну деталь;
• вибірковість контролю, частини одиниці;
• кількість вимірювань до повного зносу вимірювача (норма зносу).
Кількість вимірювань до повного зносу вимірювача визначають за таким виразом:
(9.11)
де– коефіцієнт припустимого використання вимірювача (біля 0,8);
а – величина припустимого зносу вимірювача за ДеСТом, мк; б – норма стійкості вимірювача (число вимірювань на один мікрон зносу вимірювача);
д – коефіцієнт ремонту (2-4).
Планова потреба у вимірювальному інструменті також визначається за строком його служби за виразом:
(9.12)
де-розрахункова кількість годин робоги устаткування, на якому використовується інструмент;
• число робочих місць застосування інструменту;
• кількість вимірювального інструменту на одному робочому місці.
За відсутності норм витрати інструменту і малих нестабільних обсягів продукції планову потребу в інструменті () можна визначити так:
(9.13)
де- фактичні витрати інструменту в базовому періоді;
-коефіцієнт зміни обсягу виробництва продукції в плановому періоді проти базового періоду.
У всіх випадках планові витрати слід коригувати на підставі врахування організаційно-технічних заходів зі скорочення витрати інструменту, які заплановано реалізувати в плановому періоді.
Крім розрахунків річної потреби інструменту визначається його оборотний фонд, тобто мінімальна кількість визначеної номенклатури інструменту, необхідна підприємству для забезпечення безперебійної (нормальної*) роботи.
Величина оборотного фонду містить такі складники: експлуатаційний фонд на робочих місцях; інструмент на контролі, в ремонті та відновленні; складські запаси.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Планування і контроль на підприємстві» автора Погріщук Б.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування інструментального господарства“ на сторінці 4. Приємного читання.
